Головними героями зйомки стали четверо бійців «Азову», які пройшли крізь вибух у бараку, вижили в неволі й є прямими свідками воєнного злочину РФ. Проєкт покликаний нагадати світові, що через чотири роки після трагедії покарання за злочин досі не відбулося, а понад 600 бійців «Азову» та тисячі військовослужбовців Сил оборони України досі залишаються в російських тюрмах.
У ніч проти 29 липня 2022 року російські окупанти підірвали барак у колонії біля тимчасово окупованої Оленівки, куди напередодні перевели 193 полонених оборонців Маріуполя. Тоді загинули щонайменше 53 бійці, понад 130 дістали важкі поранення. Усі вони були беззбройними й вийшли з «Азовсталі» за наказом вищого військово-політичного командування під гарантії міжнародних організацій.
З того самого бараку додому повернулося менше людей, ніж загинуло тієї жахливої ночі. Герої проєкту — живі докази злочину РФ, за який досі ніхто не ніс відповідальності на міжнародній арені.
«Оленівка — це не лише трагедія минулого. Це злочин, який триває доти, доки його винні не будуть покарані, а всі наші люди повернені додому. Герої цього проєкту — живі свідки цього злочину. Через їхні історії ми хочемо нагадати про тих, хто загинув, і про тих, хто досі не повернувся з полону. Пам’ять має ставати дією — вимогою справедливості, міжнародного тиску на Росію та повернення всіх українських військовополонених», — наголосив представник 12-ї бригади СП «Азов» НГУ Олександр Клевецький.
Автори проєкту, Костянтин і Влада Ліберови, підкреслюють, що головною метою цієї зйомки є не лише скорбота, а й заклик до конкретних кроків для порятунку тих, хто досі чекає на волю.
«Коли ми знімали, постійно думали про те, що будь-кого з цих людей могло просто не бути. Вони сидять перед камерою, живі, і для нас це найсильніший аргумент, щоб не зупинятися і витягати решту», — діляться Костянтин і Влада Ліберови.
«Веб», 1070 днів у полоні
Що памʼятає про вибух: «Вибух, спалах, мене здуває з ліжка, падаю з другого яруса, втрачаю свідомість. Потім приходжу до тями, відчуваю, що температура в бараці така нормальна вже, треба вибиратися. Стаю на ноги, починаю виходити, розумію, що стан такий, ніби земля з-під ніг йде. Йшов ніби як на кораблі при штормі. Намагався вийти з бараку, ще раз впав, втратив свідомість. Пройшовся по груді металу, бетону, де колись ліжка стояли. Потім ще поза бараком раз втрачав свідомість».
Які поранення отримав: масивна кровотеча з руки, перебитий променевий нерв лівої руки, поранення правого стегна, наскрізне поранення спини біля попереку, пробита легеня, численні опіки, скловата та маленькі уламки у шиї біля сонної артерії.
Кого згадує із загиблих побратимів: «Згадую “Граніта”, “Радія”, “Башню”, “Шуберта”, “Ковбоя”, “Космоса”, “Фірста”».
Що за предмет на світлині: «Цей уламок один з найбільших, який дістали з лівої руки, він же пошкодив мені нерв. Знаковий він тим, що це доказ про страту і про те, що мене не вбило та змогло загартувати, не дивлячись на моє каліцтво. Він же доказ того, що це були не HIMARS».
«Дос», 129 днів у полоні
Що памʼятає про вибух: «Пам’ятаю два вибухи в самому бараці. Коли був вже вибух, коли ми вибігли на вулицю, я витягував хлопців. Коли дотягнув, я десь п’ятьом людям допоміг. Дуже добре запамʼятав фразу від старших в ДІЗО: “Ну што, класно вас, пацани, вагнєра вʼє#алі”».
Які поранення отримав: осколково-вогнепальні поранення передпліччя, ноги, втрата зору і слуху на праву сторону.
Кого згадує із загиблих побратимів: «Згадую із загиблих хлопців, які воювали під моїм командуванням – “Моря”, “Джонс”, “Схід”, “Кадет”. Класні пацани, класні вояки, рубалися до останнього в піхоті, застала їх така участь як страта. Памʼятаю “Смока” з артилерії, дуже класний хлопець був. “Космос” з медиків взагалі світла людина. “Фірст” завжди був на позитиві у мене в підрозділі, перевівся в інженерно-саперну роту, взагалі топовий сапер».
Що за предмет на світлині: «Одне-єдине сильне поранення, яке було за Маріупольську кампанію та полон, отримав саме під час теракту. Це осколкове поранення, яке зараз мені не дає повноцінно нормально жити. У мене мільйон уламків у ногах, які не дають мені ходити. Тому пересуваюсь за допомогою палиці. Лікарі сказали, що це на все життя. Нічого змінити неможливо. Тому палиця для мене – символ нагадування страти військовополонених у полоні».
«Август», 1122 дні в полоні
Що памʼятає про вибух: «Вибух, далі хаос. Я взагалі був у важкому стані. Мені хлопці допомагали ті, кому пощастило отримати незначні ушкодження. Я тримався, щоб доїхати до лікарні, в голові підбадьорював себе. Пам’ятаю потім операційний стіл у Донецьку. Як я прокидаюся, бачу свої пошкодження, ампутацію ноги, і розумію, що хочу жити це життя. Не хочу в розпачі бути. Хочу брати активну участь в змаганнях, хочу жити і щось робити корисне. Це були перші думки після реанімації, після того, як прооперували».
Які поранення отримав: ампутація ноги внаслідок поранення, осколкові по всьому тілу, втратив око, важка контузія.
Кого згадує із загиблих побратимів: «Із побратимів згадую “Браяна”, “Ехо”, “Американця”, “Сенсея”, “Августа”, “Радія”, “Ковбоя”, “Кіпіша”».
Що за предмет на світлині: «Молитва особлива, бо в полоні з хлопцями читали її потайки кожного ранку, за що інколи й отримували на перевірках».
«Алан», 1362 дні в полоні
Що памʼятає про вибух: «Вибух. Посипались іскри, одразу загорання, паніка, хаос. Ну і потім вже наслідки: пожежа, згорівші люди. Паніка. Адміністрація ніяким чином не сприяла. Навпаки позакривали всі виходи та заблокували нас на цій промзоні. Ніякої першої допомоги ніхто не надавав».
Які поранення отримав: отримав осколкові поранення коліна, втратив частину пʼятки.
Кого згадує із загиблих побратимів: «Згадую “Осипа”, “Карася”, “Броню”, “Електрика”, “Васильовича”, “Кіпіша”, “Батю”, “Кучерявого”, “Ковбоя”, “Білотура” – це з ким я безпосередньо перетинався по службі. Та, звісно, всіх інших, оскільки був знайомий майже з усіма хлопцями».
Що за предмет на світлині: «Шеврон – це не тільки елемент форми та знак розрізнення підрозділу, це ще й символ стійкості та незламності людей, навіть коли виживання в тих умовах здавалося неможливим».
