Влада Тарен — ветеринарна лікарка та письменниця, дебютний роман якої «Секрети зоряної лікарки» вже готує до друку видавництво. Це романтичне медичне фентезі про лікарку Лію, яка опиняється в незнайомому магічному світі, де їй доводиться шукати способи застосувати свої медичні знання, рятувати життя та долати нові виклики.
Ми поговорили з авторкою про те, як народилася ця історія, чому вона поєднала медицину з магією та як рукопис, створений спочатку для себе й близьких, отримав шанс стати книгою.
Владо, «Секрети зоряної лікарки» — це романтичне медичне фентезі, у якому поєднуються магія, медицина, пригоди та любовна лінія. Як у Вас виникла ідея такого поєднання?
Вона мені наснилася (усміхається). Це було ще до повномасштабного вторгнення. Я часто вигадую історії перед сном, прокручую в голові різні сценарії, тож одного разу так і з’явилася ця ідея. Подумала, що було б цікаво, якби лікарка потрапила в абсолютно інший світ і спробувала привнести туди щось зі свого досвіду. Так поступово сформувалася історія, яка протягом наступних років закріпилася в моїй уяві.
Я поступово допрацьовувала сюжет, щось змінювала. З усього, що було на початку, залишилася, мабуть, лише сама ідея про те, що лікарка потрапляє в інший світ і не розуміє, що робити далі (сміється). У 2025 році ми з подружками вирішили заради інтересу спробувати написати щось своє. Я подумала, що треба нарешті серйозно взятися за цю справу, і якось усе закрутилося.
Скільки часу знадобилось, щоб написати рукопис?
Ідея з’явилася десь у 2020–2021 роках, точно вже не пам’ятаю. А писати я почала 15 січня 2025 року. Написала приблизно десять розділів і закинула. Згодом я народила сина, і ситуація змінилася. Дитина не спить, я теж, відповідно, тож вирішила, що замість того, щоб гортати TikTok, треба чимось зайнятися. Замість читання взялася за письмо, і за три місяці з’явився основний текст роману.
Спочатку я написала 32 розділи, але зараз їх 27. На початку це були радше чернетки, у яких я фіксувала основну ідею кожного розділу та те, як розвиватимуться події. Потім почала детальніше розписувати кожен із них. Моя кума навіть якось написала: «Ти що, зовсім глузд втратила? Замість того, щоб спати, ти пишеш». А що робити, якщо ти не можеш заснути? Тож удень я спала, а вночі писала (усміхається).
Ви працюєте у медицині, і ця тема стала однією з основ роману. Наскільки тісно медична складова переплітається з фентезійним світом і пригодами головної героїні?
У книзі будуть розділи, присвячені медицині: перебігу операцій, зашиванню ран, виготовленню ліків і порятунку людей. Буде й трохи війни, але лише два розділи, присвячені нападу на королівство. Решта — пригоди, зокрема й ті, під час яких головна героїня Лія вирушає до лісу на пошуки сировини для ліків, щоб урятувати одного з персонажів.
Усе це переплітається між собою. Але загалом для мене важлива ідея критичного мислення лікаря та його здатності не здаватися. Заради пацієнта лікар зробить усе, навіть піде в інший світ.
У рукописі є навіть ілюстрації та практичні пояснення, зокрема щодо накладання турнікетів. Чому вирішили додати реальні медичні знання до художньої історії?
Мені хотілося, щоб читач міг уявити, який вигляд мають описані рослини, флакони та інші деталі. Перші ілюстрації я створила за допомогою ШІ, просто щоб спробувати. Але всім настільки сподобалася ця ідея, що зрештою довелося домовлятися з художником, аби він усе це намалював (усміхається). У книзі все буде дуже гарно.
Насамперед я хотіла, щоб читач бачив усе так, як це уявляю я, а не мусив самостійно домислювати деталі. Наприклад, багато хто не знає, який вигляд має корінь полину. У книжці будуть анотації до рослин. Скажімо, «склолист» дуже схожий на лаванду. Більшість людей приблизно уявляють, який вигляд має лаванда і як вона пахне, але властивості вигаданих рослин читачам ще потрібно пояснити.
Тут уже йдеться про медичну фармакологію: застосування рослин і пропорції, які я вигадала. Читачі не лише прочитають про них, а й зможуть побачити, що саме я створила, який вигляд воно має та як діє.
У фентезі важливу роль відіграє світоустрій. Розкажіть про цей всесвіт: яким він є, як живуть його мешканці та які правила в ньому діють?
Люмінія — невелике королівство зі столицею Сінвеш, збудованою там, де сходяться сім природних зоряних жил. Це світ світлих палаців, дерев із зоряними кронами, прозорих водогонів над вулицями й надзвичайно яскравого зоряного неба.
Усе це пов’язане з Плетивом — мережею, якою передається зоряна сила. Сім Веж збирають її, очищають і розподіляють. Тому добробут мешканців дуже залежить від справності цієї системи. Люмінійці живуть значно довше за нас — близько двохсот п’ятдесяти років, але народження дітей тут рідкісне й особливо цінне. Вони працюють, навчаються, створюють родини, закохуються, переживають втрати. Водночас це монархія, де походження, становище й придворні правила мають велику вагу, а чужоземцеві доводиться заслужити довіру та довести свої знання.
Основна магія — сім сузірʼїв. Не всі люди мають магічний талант, а ті, хто має, зазвичай володіють силою одного або двох сузір’їв. Магія також обмежена: якщо, наприклад, людина має сузір’я Щита, то, крім захисту — накладання щита на себе чи на когось іншого, — вона нічого більше зробити не може. Тут співіснують магія, алхімія й дослідження, і саме на їхньому перетині працює Лія. А одне з моїх улюблених побутових правил Люмінії звучить дуже просто: не куштувати те, що світиться. Це пов’язано з тим, що все в цьому світі вбирає магію.
Чи є автори або книги, які надихали Вас під час роботи над «Секретами зоряної лікарки»?
Коли я починала писати роман, то читала Сару Дж. Маас, зокрема її книжку «Двір шипів і троянд». Перша частина мені сподобалася, а другу я закинула. Тоді й вирішила, що хочу спробувати написати власне фентезі. Загалом цей жанр я почала читати лише у 2024 році. До цього завжди оминала його. Не знаю чому, але в мене був якийсь страх перед ним. Натомість я читала детективи й трилери, зокрема книги Тесс Ґеррітсен. Я шукала фентезі, від якого була б у захваті, але ніяк не могла знайти саме те, що хотіла. Є книжки про лікарів, є про хіміків, а я вирішила об’єднати ці теми й додати до них звичайну медицину.
Видавництво «Уроборос» погодилося видати «Секрети зоряної лікарки». Якими були Ваші перші емоції, коли Ви дізналися, що історія отримає можливість вийти друком?
Це сталося 22 вересня. Саме того дня синові виповнилося 11 місяців, він почав ходити, у нього прорізалися два зубчики. Ми з чоловіком були дуже щасливі, бо все в один день. Після денного сну він прокинувся і почав плакати, а мені саме в цей момент приходить повідомлення: «Добрий день, я власниця видавництва…». У мене одразу паніка та шок (усміхається). Ледве заспокоїла дитину, читаю повідомлення далі, а там пишеться, що хочуть видати мою книжку.
Виявилося, що власниця видавництва написала мені на пошту ще два дні тому, але лист чомусь потрапив у спам. Вона запитала, чи я вже з кимось підписала договір. Я відповіла, що ні. Одразу телефоную чоловікові й запитую, що робити. Він сказав зачекати, приїхав якнайшвидше з роботи й сам усе перечитав. Ми все обговорили, і я нарешті почала радіти. А чоловік тим часом дістав вино зі словами: «Ну ти розумничка» (усміхається).
Якщо чесно, досі не вірю, що відбувається, і думаю, що не повірю до кінця, поки не триматиму книжку у власних руках. Я навіть не думала, що ця історія когось зацікавить і спочатку писала її для своїх. Потім у мене з’явилась бета-читачка Вероніка Сопочкіна, якій я безмежно вдячна. Адже важливо почути думку людини, яка з тобою незнайома, та й працює в медицині, тому може щось підказати з професійної точки зору.
Якби я тоді не наважилася комусь показати рукопис, можливо, нічого цього й не сталося б. А зараз я дуже щаслива та вдячна всім причетним!
Чи є орієнтовні дедлайни, коли ми можемо вже тримати готову книгу в руках?
Попередньо — 2027 рік. Ще потрібно намалювати ілюстрації, створити мапу світу й обкладинку, а також остаточно відредагувати текст. Було б чудово, якби книжка вийшла навесні або влітку. Вона більше пасує до цієї пори року. Але побачимо, як складеться. Я просто безмежно рада, що моя книжка взагалі вийде друком (усміхається).
Героїня: Влада Тарен
Авторка: Юлія Самохіна
