Часто говорять: у кожній сім’ї свій борщ. Гадаємо, що так можна сказати ще й про великодні традиції та паски. Чи знали ви, до прикладу, що паска може бути не солодкою? Або чому треба обов’язково купити щось нове до цього свята? Редакція КАМО дізналася в українських зірок та інфлюенсерів, як вони святкують Великдень. У цьому матеріалі — про те, що надає святу особливого сенсу в кожній домівці.
FIЇNKA (співачка)
Чи святкуєте Ви Великдень? Якщо так, як зазвичай проводите цей день — чи ходите до церкви святити кошик?
Ми не те що святкуємо Великдень — ми ждемо це свято цілий рік — це головне свято на святій Галичині, на Гуцульщині. Йдемо до церкви зазвичай в суботу вечором святити наші кошики, а вже в неділю зранку то все їмо. Збираємося із родиною, вбираємося обов’язково до церкви у вишите. Цілий день ходимо в українському строю, тому що це також частина наших традицій. До речі, кошик вбираємо так само традиційно. У нас навіть є своє правило, як вбирати кошик, як то має виглядати.
Найголовніше, хто б де не був, на Великдень всі з’їжджаються додому. Ми йдемо спочатку до однієї мами, до другої мами, до бабці. Треба об’їздити всю родину, адже це сімейне свято.
Чи є у Вашій сім’ї особливі великодні традиції, яких дотримуєтеся щороку?
Ми разом робимо крашанки, галунки, інколи й писанки. Також щороку нам бабуся з Косова обов’язково передає домашні печені паски. А бабуся з міста Надвірна передає паску, яку ми кладемо в кошик. Це теж у нас така традиція склалася. Взагалі, знаєте, ми на це дивимося як на звичайні речі, але це виходить традиція.
Також до церкви йдемо саме в суботу ввечері святити. Ми вбираємо нове. Ця традиція, напевно, поширюється на весь захід. На Великдень до церкви ти маєш вбратися в нове. Я, наприклад, якщо зараз ношу стандартне гуцульське лудення, то обов’язково куплю собі якісь коралі або мешти, хоча б щось нове. Це стосується і дітей. Але головне те, що вся сім’я збирається разом — абсолютно всі.
Ви більше за домашні паски чи обираєте купити готові? Що у Вас обов’язково має бути на святковому столі?
Якщо я і купувала готову паску якось, то однаково це була традиційна паска. Без глазурі, без якихось там зайців. Взагалі не знаю, відки ці зайці прискакали. Тобто, має бути традиційна пасочка, де на тісті виліплені хрестики. Зазвичай вона коричневого кольору, без жодного бісера та золота. Також на святковому столі у нас є своя стандартна страва. Ми мастимо свяченим маслом пасочку, зверху кладемо свячену буженинку або ковбаску, яйце і натираємо хрін ножем. А ще з особливостей: у це свято ми їмо руками — це така наша традиція. Звісно, у нас є прибори, але от це задумка саме на Великдень.
Акім Галімов (журналіст, продюсер)
Чи святкуєте Ви Великдень? Якщо так, як зазвичай проводите цей день — чи ходите до церкви святити кошик?
Великдень – це одне з найголовніших свят в нашій родині, щороку його святкуємо! Ця традиція йде від моєї дружини Олі, і саме через неї вона набула й для мене особливого значення. Я мусульманин, тож коли був маленький, ми не святкували Великдень, але зараз я обожнюю це свято за відчуття світла і надії, за атмосферу родинності. Зазвичай в цей день ми встаємо зранку, вдягаємо вишиванки і йдемо до церкви святити паски. Там обовʼязково зустрічаємо знайомих. Греко-католицька громада надзвичайно дружня, і це завжди веселі розмови, привітання, теплі побажання. Після відвідування церкви — сімейний обід вдома: паски, ковбаски, вареники, борщ. У цей день все стає особливо смачним.
Чи є у Вашій сім’ї особливі великодні традиції, яких дотримуєтеся щороку?
Так, в нас у Жовкві живе бабуся моєї дружини, також Оля. Їй вже 90 років, і ми завжди на Великодні свята їдемо до неї. Вона при ясному розумі, щодня бігає до церкви і завжди розповідає нам веселі історії зі своєї молодості. Побачити її, обійняти — важлива подія для нас усіх.
Ви більше за домашні паски чи обираєте купити готові? Що у Вас обов’язково має бути на святковому столі?
Останні роки ми самі випікаємо паски і дуже любимо цей процес. Діти завжди самі їх прикрашають, вимазуються в тому усьому, вимазують усю хату, але це завжди весело. Якщо я бачу якісь особливо красиві паски, то можу і купити. Коли в тебе троє дітей, то багато таких смаколиків не буває. За свята зʼїдається усе.
Євген Синельников (режисер-постановник, телеведучий)
Чи святкуєте Ви Великдень? Якщо так, як зазвичай проводите цей день — чи ходите до церкви святити кошик?
Я виріс у Запоріжжі, де традиція щотижневого відвідування церкви не така поширена, як, наприклад, на заході України. Тож, коли ми з сім’єю приїжджаємо в наш карпатський будиночок на Великдень, відчувається особлива атмосфера: там ходити до церкви — це частина життя, і якщо цього не робити, виникає чимало запитань в місцевих. Зараз не завжди виходить робити це часто, але Великдень ми святкуємо обов’язково. Для нашої родини це справді особливий день, який має велике значення і для мене особисто через особливий сімейний звʼязок.
Чи є у Вашій сім’ї особливі великодні традиції, яких дотримуєтеся щороку?
Насправді наші традиції дуже прості й теплі: ми збираємося всі разом, великою родиною за одним столом. Стукаємося крашанками, їмо смачну паску, розмовляємо про життя і просто насолоджуємося моментом, який нас об’єднує. Для мене це свято насамперед про сім’ю, про людей, які справді важливі й заради яких ти живеш.
Ви більше за домашні паски чи обираєте купити готові? Що у Вас обов’язково має бути на святковому столі?
Насправді ми вже така досить прогресивна сім’я (сміється), тому часто обираємо куплені паски — просто щоб не витрачати зайвий час на приготування. Набагато цінніше провести його разом. Тим більше навесні, коли все оживає, співають пташки та з’являється це особливе відчуття тепла — хочеться бути поруч із рідними й просто насолоджуватися цими моментами.
Мирослава Пекарюк (фудблогерка)
Чи святкуєте Ви Великдень? Якщо так, як зазвичай проводите цей день — чи ходите до церкви святити кошик?
Звичайно, ми святкуємо Великдень. Великдень для моєї сім’ї та особисто для мене — це одне з найкращих свят у році. Світле, наповнене життям. Це завжди весна. Це завжди найкращі емоції, які тільки можна отримати від свята. Особисто я, мама, тато, сестра — вся сім’я дуже-дуже любить цей день. Завжди до нього готуємося і чекаємо. Загалом, я родом із Закарпаття. На Великдень я завжди там. Колись я жила 15 років у Франківську, і щороку, щоб не було, я їду додому, тому що Великдень та Різдво — це ті свята, коли родина обов’язково має бути разом. У день самого Великодня ми зазвичай маємо ранкове застілля у вузькому колі, а потім уже кличемо гостей. Але я хочу розказати про одну класну особливість мого регіону — це село Ділове Рахівського району. Ми йдемо до церкви святити кошик о другій годині ночі. Уявіть собі атмосферу цієї нічної служби: на вулиці прохолодно, горять свічки, всі стоять із кошиками з яких пахне просто неймовірно. Ось зараз про це думаю, розумію, що це скоро буде, і страшенно тішуся! Ми святимо паски вночі, зранку приходимо до хати, тато з кошиком каже «Христос Воскрес!» перед дверима (три рази), а ми відповідаємо «Воістину Воскрес», починаємо все нарізати з кошика на стіл. Обов’язково молимося, сідаємо до столу, кожного продукту треба з’їсти хоча б потрошку. Це важливо. Ти не сидиш і не наминаєш одразу ковбасу чи паску. Тато розрізає одне яєчко на чотири частини (зазвичай це робить голова сім’ї) і дає кожному по шматочку. Зараз сім’я стала більшою, відповідно яйце ділиться на більше частин, але саме ця традиція незмінна. Кожен з членів сімʼї бере собі паску, яку намазує маслом, хрін, ковбасу, стебло часнику, шовдру — на тарілці має бути асорті всього, що було в кошику. А вже потім їси те, що більше подобається: у моєму випадку це шовдра.
Чи є у Вашій сім’ї особливі великодні традиції, яких дотримуєтеся щороку?
Перша — це «кукуци». Це відбувається не на сам Великдень, а у Великодній четвер — він же Чистий четвер. У цей день ми завжди печемо паски. І ось у четвер у селі Ділове ходять «кукуцники». Це дітки, які ходять по домівках, а їм дають солодощі. Раніше давали яйця, зараз обходяться лише цукерками. Це такий собі гуцульський «Хелловін», який існує у нас уже давним-давно. Діти ходять, питають: «Спите чи не спите? Дайте кукуця або яйце!». Ти заздалегідь купуєш кілограми цукерок, пригощаєш їх, а даєш ти ці цукерки за Простибіг (за померлі душі) вони тішаться і біжать далі собі, а ти біжиш до паски, бо чічки самі себе не накрутять.
Ви більше за домашні паски чи обираєте купити готові? Що у Вас обов’язково має бути на святковому столі?
Жодних куплених пасок. Для нас пекти паску — це ціле дійство. Цього року я трохи вразлива, бо пектимемо тільки ми з мамою — сестра за кордоном. Але зазвичай ми робимо це разом: я, сестра, мама. Тільки дівчата. Тато може зайти, глянути й піти — йому не треба втручатися. У нас завжди панує файний настрій, сонечко і неймовірна енергетика у повітрі. Оскільки я готую тільки справжні, автентичні «закосичені» паски, то це цілий процес: паски зійшли, і ми починаємо братися за прикраси на паски. Коси, гачки, пташки, листочки та квіти! Вигляд такої паски неймовірний!
Потім Страсна п’ятниця — великий піст, ми нічого не робимо у цей день. Його треба провести у спокійному стані та вдячності Богу за все.
У суботу ще якісь справи, а вже вночі йдемо святити кошик. Ще одна класна традиція: кожного року кошик складає тато. Ми там на підхваті: «принеси-подай», вибираємо, яку крашанку краще поставити, але головний — він. У нашому кошику все справжнє, без зайвого декору чи винограду. Хто як звик, звісно, але у нас обов’язково: паска, ковбаса, шовдра (або шовдар), крашанки, сирна грудка, баранчик з масла, зелений часник та хрін. Вас напевно найбільше зацікавила шовдра, правда?
Так от, без шовдри Великодня на Закарпатті просто не існує! Не просто ж так, я найбільше наминаю її під час застілля.
Марта Адамчук (співачка)
Чи святкуєте Ви Великдень? Якщо так, як зазвичай проводите цей день — чи ходите до церкви святити кошик?
З переїздом у Київ я святкую Великдень дуже скромно – то робота, то дороги, то ще щось постійно. Хоча для мене цей день завжди був особливим, ще з дитинства.
Ми завжди ходили до церкви. З дідусем вставали о п’ятій ранку, ще з вечора готували кошик. У цьому було щось дуже сакральне. Бабуся пекла пасочки в справжній печі. Це одні з найтепліших спогадів.
Зараз, на жаль, у Києві в мене немає цієї родинної атмосфери, бо всі рідні на заході. Якщо не вдається поїхати, тут я просто не встигаю все зробити самостійно. Звісно, купую паски, але для мене це трохи не те. Хоча і не нехтую цим. А якщо вдається поїхати додому, тоді, звісно, святимо разом. Цього року Великдень ще й збігається з днем народження мого тата, тож я дуже хочу поїхати. Сподіваюся, все вийде.
Чи є у Вашій сім’ї особливі великодні традиції, яких дотримуєтеся щороку?
У нашій сім’ї є свої великодні традиції. Звісно, вони найбільше відчувалися тоді, коли ми всі були разом, коли всі були живі й здорові, і родина була більшою, ніж зараз.
Ми завжди дотримувалися Страсної п’ятниці, у суботу готували кошик з усім, як має бути: зі свічечкою, з усіма дрібницями, які здавалися важливими. Найбільше пам’ятаю, що ми нічого не їли, доки з церкви не приносили посвячене. Ніхто не снідав, поки на столі не з’являлося те, що освятили. І перше, що всі їли, — саме посвячене.
Ще дуже хотілося обов’язково потрапити під кропило біля церкви, щоб тебе посвятили, це було таким особливим моментом. І, звісно, сам кошик. Ми складали туди все з любов’ю: прикраси, їжу, якісь свої дрібні символи.
Ви більше за домашні паски чи обираєте купити готові? Що у Вас обов’язково має бути на святковому столі?
Я однозначно за домашні паски. Якщо є можливість спекти власноруч, то варто. Це неймовірне дійство, яке об’єднує родину. Ти відчуваєш якесь дуже глибоке, навіть сакральне задоволення від того, що зробив це сам. А коли цей запах на всю хату – це взагалі не передати словами.
Зараз я бачу багато сучасних, стилізованих пасок, але для мене справжні – це ті, які пекла бабуся. У звичайних металевих формочках, різних чашках і кружках різної форми й величини. Вони трохи «втікали» за краї, зверху утворювалася така шапочка. Бабуся покривала їх білком, щоб були біленькі, і посипала кольоровими прикрасами. Оце для мене і є справжня паска. Зараз іноді мама пече, і це для мене саме те. З магазину я не дуже сприймаю.
На святковому столі обов’язково має бути те, що з кошика: свіжий огірок, варені яйця. І ще мама завжди готувала свій фірмовий десерт – крем-брюле. Вона робить його годин десять: окремо карамелізує цукор, потім усе довго запікає в духовці. Це була така особлива страва, бо готується один-два рази на рік, і обов’язково на Великдень.
Я взагалі дуже люблю це свято. Для мене це про родину, про те, щоб зупинитися, побути разом і щось для себе переосмислити.
Софія Михальчишина (засновниця видання КАМО)
Чи святкуєте Ви Великдень? Якщо так, як зазвичай проводите цей день — чи ходите до церкви святити кошик?
Скільки себе пам’ятаю, стільки святкували. Це головне свято для моєї родини, найбільш релігійне. Завжди Великдень відзначали у бабусі зі сторони мого тата, і обов’язково збиралася вся родина. Саме бабуся навчила нас усіх традицій. Наприклад, із особливостей: ми завжди пекли паску як хліб. Коли я виросла, була у величезному шоці, що паска може бути солодкою. Вона навчила прикрашати кошики миртом, і досі в моєму розумінні кошик без мирта не є великоднім. Ми з братом завжди змагалися, чий кошик буде повніший — самі його пакували і клали навіть ті продукти, які не прийнято туди класти. Прикрашали миртом, квітами, робили це пізно ввечері, щоб на ранкову службу все було гарно підготовлено. До церкви йшли пішки. Всі завжди роздивлялися ці кошики: в кого які. Освячення завжди відбувалося на вулиці, навколо церкви. Одним словом, ці спогади просто намертво в мені зашиті, і саме так я бачу продовження у своїх дітях. Хочу, щоб вони робили це так само. Навіть зараз, цього року, не їдучи до родини, ми повторюємо ті самі традиції та страви. Зважаючи на те, що моєї бабусі вже немає серед живих і ми більше не їздимо до неї, останні кілька років святкуємо з моїми батьками на заході України, у Тернополі. Цього року, на жаль, поїхати не вийде. Але я все одно відтворю абсолютно всі традиції, яких мене навчила бабуся: це збір великоднього кошика, це паска як хліб — не солодка. У нашій родині є й свої особливі страви, можливо, не зовсім традиційні для загального уявлення про Великдень: обов’язково холодець, хрін, домашня ковбаса, печене мʼясо, яке ми називаємо «Зайчик», Олів’є на другий стіл під вечір, бульйон та печений півень з начинкою за рецептом моєї бабусі. А масло в кошику прикрашається трьома листочками мирта. Цьому мене навчила бабуся. Це я роблю сама. І тепер це робить моя донька Божена.
Чи є у Вашій сім’ї особливі великодні традиції, яких дотримуєтеся щороку?
Другий день свят обов’язково має бути. На жаль, зараз під час воєнного стану немає офіційного вихідного, але завжди він був. В цей день ми ходили на службу в церкві, потім на цвинтар — були відправи за померлими. Ми згадували всіх наших родичів, приносили квіти, запалювали свічки. Потім поверталися додому і далі святкували.
Зараз у наших дітей вже формуються свої асоціації про Великдень: вони ходять у недільну школу в церкві, і там добре вивчили сенс цього свята, який полягає не у стравах, чи кошиках, а в першопричині — основі всієї християнської релігії. Для мене це було дуже важливо.
Лише після формування такої бази вже можна і Великоднього кролика «виводити на арену» (сміється), який є посланцем Ісуса до дітей: ховає подарунки в саду і записки, які із задоволенням читають. Ну і звісно крашанки, писанки, паски та холодець. Куди ж без холодцю:)
Ви більше за домашні паски чи обираєте купити готові? Що у Вас обов’язково має бути на святковому столі?
Я обожнюю паску, яку пекла моя бабуся, але такої не купиш, адже продають тільки солодку.
Та справа в тому, що це я з Тернопільщини, а мій чоловік з Київщини, і для нього «смак» Великодня — це солодка паска, свіжий помідор і домашня ковбаса.
І я стараюся це поєднати — його спогади про свято з моїми.
Тому ми купуємо солодку паску і печемо не солодку. А стіл накриваємо стравами, які звичні як для мене, так і для чоловіка. Щоб кожному було смачно та радісно.
Юлія Вітранюк (фолк-співачка)
Чи святкуєте Ви Великдень? Якщо так, як зазвичай проводите цей день — чи ходите до церкви святити кошик?
Звісно, святкуємо. Щороку ми з мамою йдемо до церкви, а кошик збираємо ще з вечора. Раніше мама пекла паски вдома, але це досить складний процес, особливо з електроплитою і перебоями зі світлом. Тому останній рік, здається, ми купували. Хоча, чесно, домашня паска — це зовсім інше, її ніщо не замінить. Обов’язково з родзинками, це дуже важливо. Зранку ми йдемо до церкви, святимо кошик, потім повертаємося додому, сідаємо їсти, і я, якщо чесно, лягаю спати, бо підйом дуже ранній, а я люблю поспати. Але загалом намагаюся провести цей день у колі близьких: з родиною, іноді ще й з друзями, щоб він був максимально теплим і наповненим позитивом.
Чи є у Вашій сім’ї особливі великодні традиції, яких дотримуєтеся щороку?
Якихось унікальних традицій немає, все як у всіх, обов’язково великодній кошик. Але є одна особливість. Щороку мама готує дуже смачний салат: варене яйце, шинка, тертий хрін і трохи оцту. Це, мабуть, наша маленька сімейна традиція. У нас в селі так готують, і я його просто обожнюю. Іноді люди дивуються, але я серйозно кажу: я готова продати душу за цей салат.
Ви більше за домашні паски чи обираєте купити готові? Що у Вас обов’язково має бути на святковому столі?
Я однозначно за домашні паски. Навіть якщо зараз частіше купуємо. Бо домашня паска, особливо з родзинками, — це щось особливе, і з нею нічого не зрівняється. На святковому столі обов’язково має бути той самий мамин салат, паска, яйця і загалом усе просте, але рідне. Для мене важливо не стільки те, що саме на столі, скільки атмосфера — щоб поруч були свої люди і було відчуття свята.
Яна Моріс (акторка)
Чи святкуєте Ви Великдень? Якщо так, як зазвичай проводите цей день — чи ходите до церкви святити кошик?
Я святкую Великдень по-особливому. Якщо раніше, коли я жила з родиною, це було ширше за всіма традиціями, то зараз для мене це свято, передусім, про внутрішній зв’язок і про той сенс, який воно несе.
Я не можу сказати, що є частим гостем у церкві, та для мене важлива не сама форма, а наповнення. Можливість провести цей день із сім’єю, побачити рідних і близьких – це те, що я справді ціную. Те, що дає мені відчути всю атмосферу свята і торкнутися дитинства.
Чи є у Вашій сім’ї особливі великодні традиції, яких дотримуєтеся щороку?
Так, у нашій сім’ї є традиції, які з роками стали чимось значно більшим, ніж просто підготовка до свята.
Я добре пам’ятаю, як ми разом пекли паску і це завжди був окремий ритуал. Тісто обов’язково замішували у великій дерев’яній діжі, з вірою, що саме дерево дає йому правильне тепло і «життя». Мене змалечку залучали до цього процесу. Я місила тісто руками, змащеними олією, і зараз розумію, що це був спосіб передати щось важливе без слів.
Особливим елементом було прикрашання паски. Це те, що я не зустрічала більше ні в кого – ні в інших родинах, ні серед знайомих. Схоже, це був наш власний, дуже індивідуальний почерк, – традиція, яка сформувалася всередині родини і передавалася далі ще від старших поколінь. І для мене відчувалася як щось унікальне, притаманне саме нашій сім’ї.
Ми викладали орнамент сонця з тіста, який символізував пробудження життя в природі, відродження і той самий внутрішній зв’язок поколінь. І, мабуть, найцінніше, це момент очікування, коли вся родина збиралася разом і чекала, поки тісто підніметься. У цій атмосфері, в цьому родинному теплі народжувалося справжнє відчуття свята.
Ви більше за домашні паски чи обираєте купити готові? Що у Вас обов’язково має бути на святковому столі?
Я більше за домашні паски. Для мене це не просто про смак, а про сам процес і той сенс, який у нього закладений. Звісно, зараз ритм життя інший, і не завжди є можливість і час готувати самостійно. Але навіть тоді я обираю дуже уважно, щоб у цьому відчувався не просто продукт, а ставлення.
Щодо святкового столу, для мене важливо, щоб він був не перевантажений, а продуманий і наповнений змістом. Обов’язково паска, яйця як символ життя і оновлення, і щось домашнє, приготоване за рецептами мами та бабусі, те, що збирає всіх за одним столом і наповнює цей день сенсом.
Бо врешті, не так важливо, що саме на столі, важливо, з ким ти його розділяєш.
