Школа, медіа чи родина: звідки українці дізнаються про традиції?

Знати про культуру спадкоємності традицій важливо не лише для того, щоб побачити, які ниточки тримають зв’язок між нашим минулим і сьогоденням. Ще — для того, аби зрозуміти, де і як саме їх варто зміцнити, аби зберегти традиції для майбутніх поколінь.

Завдяки соціологічному дослідженню від Zagoriy Foundation та Центра «СОЦИС» для проєкту «Витоки», ми змогли дізнатися, звідки українці черпають знання про традиції – у фокусі були представники різних поколінь, регіонів, міст та сіл. Основні тези, цифри та висновки – далі.

Родина – головне джерело знань про традиції для українців, незалежно від віку, регіону та місця проживання.

71% людей в Україні дізнаються про традиції від батьків, а 60% – від бабусь та дідусів. 20% опитаних отримують ці знання від інших родичів. Найміцніший зв’язок у передачі знань між покоління зберігаються у Києві та у західних регіонах.

Навіть люди з вищою освітою, що мають доступ до розмаїтішого переліку каналів інформації, вважають родинний вплив найважливішим у формуванні традицій і часто доповнюють свої знання інформацією з книжок, медіа, інтернету та навчальних закладів.

українські традиції дослідження
Фото з відкритих джерел

Друге за важливістю місце у передачі традицій посідають освітні заклади та медіа. У кожному регіоні – свої особливості.

Особливе значення школа та інтернет має для молодих людей віком від 18 до 39 років.  Це саме те покоління, якому варто розповідати про традиції за допомогою цифрових технологій. 

Така тенденція зберігається й у великих містах та урбаністичних регіонах. Інтернет як джерело знань є найпопулярнішим у Києві. Отримання інформації з книжок та музеїв поширене у Придніпров’ї, Причорномор’ї, а також Сіверщині та Слобожанщині.

Школа також відіграє важливу роль у Поділлі та Придніпров’ї: у цих регіонах зі програми навчальних закладів черпає знання про традиції понад 50% мешканців. У малих та середніх містах значущість освіти є найвищою.

Церква як носій традицій залишається важливою, але лише для старших поколінь.

Релігійні інституції зберігають свою важливість для людей віком від 50-60 років, натомість серед молоді нині лише 35% дослухається до церковних настанов.

Вищий рівень релігійності відчувається у Прикарпатті та Поділлі: церкву як джерело знань тут відзначають 61% та 50% жителів регіону відповідно. Найменший вплив у формуванні традицій церква має у Запоріжжі.

Релігійний вплив залежить і від місця проживання: у селах та малих містах церква досі залишається культурним центром, натомість у великих містах ця роль відчутно слабшає.

Фото з відкритих джерел

Що ще формує наші знання про традиції?

Окрім найбільш значущих джерел знань, дослідження дало змогу проаналізувати вплив неформальних носіїв культури: фольклорних та трудових колективів, громадських організацій.

Фольклорні колективи є цікавими для старших людей віком 40-59 років, що мешкають у селах та невеличких містах, – особливо у Поділлі та Причорномор’ї. Це покоління, яке цікавиться релігійною та етнографічною спадщиною. Але без належної підтримки та зв’язку між поколіннями деякі з традиції, що досі живуть у цих спільнотах, можуть втратитись.

Громадські організації мають локальну силу. Їхню роль відзначають найбільше у малих містах, особливо – на півдні України. Саме тут неурядовий сектор має можливості для зростання та масштабування.

Чи варто вшановувати традиції на роботі?

Спільне вшанування українських традицій в робочому колективі є звичним лише для третини респондентів по всій Україні. 

Найбільше у професійне життя традиції інтегровані у західних регіонах: Прикарпатті, Волині та Західному Поліссі, Поділлі. Найменше – на сході та у великих містах: низькі показники простежуються у Києві, Запоріжжі, Сіверщині.

Мешканці сіл практикують традиції на роботі значно частіше, ніж містяни. З них дуже часто вшановують традиції 45% – це найвищий рівень серед різних типів поселень. Середні та малі міста займають проміжне місце.

Фото з відкритих джерел

Дослідження дало нам чітке розуміння: саме родина формує традиції в Україні, а освіта та медіа – зміцнюють та доповнюють цю обізнаність. 

Тож що ми можемо зробити вже зараз, щоб традиції міцно закріплювалися в нашому сьогоденні та мали шанс на майбутнє? Поширювати культурні практики у професійних спільнотах, плекати передавання традицій з покоління у покоління, пропонувати нові цікаві формати для молоді, розвивати освітні та культурні програми — варіантів та векторів руху безліч.

У наступних матеріалах поговоримо про різницю поколінь: що цінують і святкують люди різного віку в Україні, а також яких обрядів дотримуються й досі.

Нехай українське мистецтво й слово шириться — поділися з тими, кому це близьке:

Facebook
Threads
Pinterest
Telegram

Вам також може бути цікаво:

Книга-мандрівка “Розстріляне відродження”: коли особиста історія переплітається з долею нації

Співавторка книги Ірина Тараненко розповідає про те, як ідея, яку вона виношувала десять років, нарешті втілилася в життя, і чому тема Розстріляного відродження стала для неї такою особистою.

Read More »

Ми в соцмережах: