Надія Радько — дитяча психологиня та співзасновниця Центру «Світ дитини» у Тернополі. Вона приймає діток як очно, так і онлайн, поєднуючи професійну практику з індивідуальним підходом до кожної сім’ї. Арт-терапевтка та фахівчиня з першої психологічної допомоги (ISP), Надія знає, як підтримати дитину у складних ситуаціях. Вона також мама двох чудових дівчаток, тож особистий досвід допомагає їй краще розуміти маленьких пацієнтів і будувати гармонійні взаємини з ними. У нашій розмові ми обговорили силу традицій та важливість родини у їхньому збереженні, а також те, як підтримка близьких формує міцний фундамент для дитячого розвитку.
Надіє, розкажіть, будь ласка, чому для психічного розвитку дитини важливо зростати у середовищі, де живуть звичаї та сімейні традиції.
Традиції — це як невидимий фундамент для дитини. Вони дають відчуття стабільності, безпеки і передбачуваності. Коли дитина бачить, що певні ритуали повторюються, це створює внутрішнє відчуття порядку і гармонії, допомагає формувати емоційну стійкість. Вона розуміє, що її родина — це простір, де можна відчувати себе захищеною, і що вона є частиною чогось більшого — родини, культури, спільноти. Ці відчуття залишаються на все життя і формують базу для довіри та здорових стосунків у майбутньому.
Які маленькі щоденні ритуали можуть формувати відчуття безпеки та стабільності у дітей?
Навіть найпростіші щоденні ритуали — дуже потужні. Наприклад, спільні ранкові або вечірні моменти, коли ви разом снідаєте чи вечеряєте, читання на ніч, спільні прогулянки, спільне прибирання іграшок. Вони формують у дитини відчуття, що життя передбачуване, що її потреби важливі, а світ — контрольований і безпечний. Регулярність цих дій створює емоційний “якір”, до якого дитина завжди може повернутися.
Які поради ви могли б дати батькам, щоб створити традиції, які діти запам’ятають назавжди?
Головне — робити традиції щирими, теплими і пов’язаними з емоціями. Не обов’язково, щоб це були масштабні події. Маленькі, але значущі дії — разом спекти печиво на свята, ввечері читати історії, разом виготовляти декоративні символи для дому — все це залишає глибокий слід у пам’яті дитини. Важливо, щоб ці ритуали повторювались і викликали радість, адже емоційний досвід закарбовується надовго.
Які українські святкові традиції ви практикуєте у власній родині? Як вони допомагають дітям відчувати зв’язок із культурою?
У нашій родині ми зберігаємо традиції, які передаються поколіннями: прикрашання дому до свят,вишиванки вишиті бабусями власноруч, виготовлення оберегів, спільне приготування традиційних страв. Для дітей це не просто активність — це спосіб відчути історію та культуру, зрозуміти свої корені. Коли вони бачать, що ці ритуали повторюються щороку, це дає відчуття приналежності та поваги до традицій, а також виховує турботу та повагу до сім’ї.
Як можна розвивати емоційний інтелект, пам’ять та увагу дитини через підготовку до свят та ритуали?
Це можна робити через творчі процеси: разом робити обереги, ляльки-мотанки, розфарбовувати іграшки, прикрашати будинок. Кожна така дія тренує увагу та послідовність мислення, допомагає контролювати емоції, розвиває дрібну моторику і пам’ять. Діти вчаться планувати, передбачати результат своєї роботи, а також радіти процесу — це безцінні навички для емоційного розвитку.
Як можна збалансувати рутину та обов’язки дитини, щоб підтримати її емоційний розвиток і навчити контролювати емоції?
Важливо поєднувати регулярні обов’язки з творчістю і грою. Структуровані завдання дають відчуття стабільності, а елементи гри та творчості допомагають знімати стрес і тренувати емоційний контроль. Коли дитина бачить послідовність і логіку у щоденних справах, вона відчуває, що може впливати на свій світ, що формує впевненість і самостійність.
Що ви думаєте про використання національних символів, пісень, обрядів і зв’язок із українською культурою для розвитку дітей?
Національні символи і традиції допомагають дитині відчути приналежність і коріння. Вони формують ідентичність, повагу до культури та соціальну свідомість. Пісні, обряди, святкування — це не тільки спосіб навчити історії, а й емоційно збагатити дитину, допомогти їй відчути красу власної культури і свою роль у спільноті.
Діти вірять у міфічних персонажів — Миколая, Санту, Зубну фею. Коли і як їм слід розповідати правду, щоб це не травмувало?
Краще робити це поступово, ніж різким “розкриттям таємниці”. Пояснюйте дитині, що казкові герої існують у наших історіях і традиціях, що це частина гри і магії свята. Важливо зберегти чарівність і радість, дозволяючи дитині сама дійти висновку, що це історії, а не реальність. Так вона не втратить довіру і не відчує обману.
Що порадите сім’ям, які не виросли у традиційних родинах, але хочуть започаткувати власні сімейні традиції?
Почати можна з малого — виберіть одну просту річ, яка повторюватиметься щотижня чи щомісяця: спільний обід, вечірня казка, невеликий творчий проект. Головне — зробити це щирим і регулярним. Потім традиції можна розширювати, додаючи святкування, ритуали чи елементи культури. Навіть маленькі кроки створюють відчуття єдності і надовго залишаються у серці дитини.
