Нещодавно завершився п’ятий сезон Ukrainian Design and Innovation Week, що об’єднав найкращі прояви українського дизайну в різних форматах і просторах столиці. Центральною подією тижня традиційно став DESIGN HALL у Мистецькому Арсеналі, який вміщував кілька кураторських зон та експозицій із власними концепціями. Тут можна було побачити нові імена, стильні рішення та знакові дизайнерські об’єкти, які перетворили простір на справжню територію натхнення.
За тиждень близько 10 000 відвідувачів долучилися до подій з розкладу UDIW, познайомилися з роботами більш ніж 160 брендів, розміщених на площі понад 4000 квадратних метрів. Такий формат дав змогу не лише придбати товари, а й познайомитися з українськими авторами. Як і в попередні роки, Ukrainian Design and Innovation Week охопив різні точки Києва: від галерей і шоурумів до кав’ярень і майстерень. Загалом у п’ятому сезоні взяли участь понад 65 локацій і партнерських просторів, кожен із яких представив власне бачення сучасного українського дизайну.
Головна редакторка КАМО Софія Михальчишина взяла інтерв’ю в засновниці UDIW Катерини Роcковшенко — про створення тижня дизайну, його мету та українських дизайнерів читайте далі в інтерв’ю.
Софія: З чого почалася ідея створення Ukrainian Design and Innovation Week?
Катерина: Ідея народилася природно, як продовження внутрішнього пошуку, що тривав певний час. Після повернення додому з-за кордону, де я з дітьми провела понад півтора року, усе сприймалося по-новому — ніби життя почалося з чистого аркуша. Це був період переосмислення, невизначеності, нових запитань і водночас бажання змін.
У певний момент стало зрозуміло, що настав час спробувати себе в іншому — створити щось, чого раніше не робила. Ми завжди працювали як архітектори-дизайнери, брали участь у професійних подіях по всьому світу, але ідея організовувати власні події довго залишалася лише десь у думках. І, мабуть, саме криза та пауза в роботі стали тим поштовхом, який допоміг цій ідеї нарешті проявитися.
Коли я повернулася в Україну, відчула надзвичайне піднесення. Хоч минуло вже чимало часу, я й досі щодня переживаю переоцінку цінностей. Усе, що раніше здавалося звичним і буденним — кава, сніданок удома, — тепер набуло іншого змісту. Саме ця сильна внутрішня емоційна буря й породила бажання створити цей проєкт.
Софія: Що підштовхнуло вас започаткувати Ukrainian Design and Innovation Week? Чи був запит від спільноти? Адже серед учасників вашої виставки — чимало українських брендів, яких варто побачити не лише в Україні, а й за кордоном.
Катерина: Можливо, прямого запиту й не було, адже тоді панувала криза. Перший сезон ми провели наприкінці 2023 року. Як людина з професійного середовища, я постійно відстежувала ринок і бачила, що, попри війну, багато українських брендів працюють і розвиваються. Я просто констатувала факт — вони існують і тримаються.
Водночас я розуміла як дизайнерка, що в нас немає сучасної платформи, де всі могли б об’єднатися. У світі такий формат давно існує, але в Україні його чомусь не було. Це корисна модель, коли протягом певного часу відбуваються різні дизайн-активності, а центральною подією є Design Market, або Design Hall, де збираються провідні представники індустрії.
На початку для багатьох це було щось нове — доводилося переконувати долучитися, адже формат незвичний. Не всі розуміли, чи варто ризикувати. Перший сезон ми провели без дизайн-маркету — лише тиждень із подіями по місту. А вже на другий сезон вирішили зібрати Мистецький арсенал. Це було справжнє випробування: чи вдасться наповнити весь простір? Але авантюра перевершила всі очікування.
Коли всі учасники зібралися в історичних стінах Арсеналу й почали монтувати експозиції, всі відчули — відбувається щось унікальне. Вперше зібралася така кількість митців і виробників, які працювали в синергії. Це була справжня магія, яку ми бережемо й намагаємося передавати від сезону до сезону.
Софія: А як формується ваша команда? Чи вона була від початку, чи рушійна сила — ви, як центр ідеї?
Катерина: Ми одразу почали шукати команду, адже для мене це була зовсім нова сфера. Ніколи раніше не займалася організацією подій. Тож команду ми сформували ще під час першого сезону. Частина людей тоді працювала дистанційно, що було складно, бо дехто перебував за кордоном. Тому на другий сезон ми зібрали команду, яка працює безпосередньо тут. Вона залишається основною й досі.
Інколи змінюються дизайнери чи окремі учасники процесу, але «костяк» сформувався саме тоді, коли ми вже почали злагоджено працювати.
Софія: Хто ваша головна аудиторія — дизайнери, бізнес, культурна спільнота, дослідники?
Катерина: Визначити чітко складно, адже аудиторія різноманітна. Програма триває цілий тиждень — з понеділка по неділю — і більше орієнтована на професіоналів: дизайнерів, архітекторів, графічних митців, студентів креативних спеціальностей. Це переважно камерні події.
А от Design Hall — флагманська подія, яка збирає широку аудиторію. Хоч ми не орієнтуємося лише на масового відвідувача, це важливо, адже прагнемо популяризувати українські бренди, щоб люди купували вироби вітчизняних виробників, а не лише у великих мережах.
Тиждень дизайну — насамперед про професійне середовище, але його події цікаві й широкій аудиторії.
Софія: І продовження логічне — яка місія Design Week?
Катерина: Наша місія — підживлювати індустрію, об’єднуючи різні напрями дизайну й залучаючи нову аудиторію. Ми бачимо, як учасники отримують несподівано нових відвідувачів — це розширює коло спілкування, дає нові контакти, колаборації, знання. Ми прагнемо створювати можливості для розвитку через взаємодію, співпрацю й обмін досвідом.
Софія: Тобто це простір діалогу між брендами та споживачами, такий собі формат B2C, де дизайнер презентує себе й свій бренд?
Катерина: Саме так. Ми від початку позиціонували себе як мультидисциплінарну платформу. Іноді це один фізичний простір, іноді — простір у часі, де можна поспілкуватися, обмінятися досвідом, укласти партнерства й знайти нових клієнтів.
Софія: Чи є у вас мета інтегрувати український дизайн у світовий контекст?
Катерина: Так, ми є офіційними членами World Design Week. Вони стежать за нашими подіями й підтримують нас. Планують приїхати, але поки чекають на безпечніший час. Ми регулярно спілкуємося з колегами з інших країн, беремо участь у зустрічах, обмінюємося досвідом.
Багато українських брендів уже беруть участь у міжнародних виставках, і про них знають у світі. Ми ж хочемо створити подію саме в Україні — для наших брендів, щоб їх бачили вдома, а не лише в соцмережах чи шоурумах. Український дизайн має великий потенціал — у якості, подачі, маркетингу. Мрію, щоб наші виробники були впізнавані у світі, але залишалися тут, в Україні.
Софія: Я спілкувалася з українськими кінопродюсерами, і вони казали, що до війни держава частково фінансувала кіно, а тепер активніше залучений приватний сектор — Kyivstar, MEGOGO тощо. Як із дизайном? Чи підтримує держава такі ініціативи, як ваша?
Катерина: Ми навіть не зверталися по державну підтримку. Розуміємо, що зараз не найкращий час для цього. Але вірю, що після перемоги, коли ситуація стабілізується, з’явиться можливість отримувати гранти — для розвитку міжнародних контактів, запрошення іноземних учасників, створення партнерств.
Поки головне, що креативний сектор живе — це вже чудово. А державне фінансування, сподіваюся, стане реальністю згодом.
Софія: А чи складно було стати членами світового тижня дизайну?
Катерина: Так, процес був непростий. Є чимало бюрократичних вимог, як це часто буває в Європі. Але ми одразу показали гарні результати, і нас прийняли до спільноти навіть без проходження всіх формальних процедур. Це було визнання нашої роботи — і велика підтримка.
Це, власне, результат дуже гарних, неочікувано гарних результатів першого сезону. Це також результат наших зусиль, бо ми з ними на контакті й у довірі, і це дозволило трошки пришвидшити процес. Бо зазвичай на це йдуть роки, щоб стати членом World Design Week. Це радує, що наших творців помічають у Європі і допомагають — так і треба.
Софія: Чи є в програмі дизайнери або команди, яких ви особливо чекали в рамках Ukraine Design Week?
Катерина: Прямо особливо, мабуть, не дуже етично когось виділяти, бо їх дійсно дуже багато.
Софія: Може, когось ви декілька сезонів запрошували, і от нарешті в цей сезон він буде? Може, є якийсь такий бренд?
Катерина: Теж не можу так сказати, бо, в принципі, у нас вже було три дизайн-холи і дуже багато компаній, яких ми хотіли бачити, вони вже були і будуть. Я б нікого не виділяла, тому що в нас підхід через певну селекцію. Ми не беремо всіх підряд, є фільтр дизайн-погляду, щоб експозиція виглядала гармонійно і учасники один одного підсилювали. Тому ми обираємо, кого запрошувати, намагаємося формувати загальне враження, бо Мистецький Арсенал — це відкритий простір, не класична виставкова система з відмежованими стендами: стенди здебільшого перетікають один в інший. Тут важливий баланс, щоб учасники один одного підсилювали. Ми приділяємо цьому багато уваги й часу відбору, розташуванню, як має бути. Я їх усіх обожнюю, захоплююсь, вони для мене найкращі-найкращі дизайнери.
Софія: Вірю вам — сама захоплююся нашими українськими дизайнерами, адже є ким пишатися. Яку роль, на вашу думку, відіграє українська культура у формуванні вітчизняного дизайну? І чи є у вас власне визначення поняття «український дизайн»?
Катерина: Українська культура відіграє надзвичайно важливу роль. У творчості багатьох дизайнерів можна побачити її відображення — у когось це легкі мотиви, у когось — яскраві, більш виразні елементи. Пам’ятаю, у третьому сезоні ми робили виставку, присвячену саме цій темі. Вона проходила в Українському домі під кураторством Євгена Литвиненка. Він показував, що сьогодні в Україні розвиваються два потужні напрями в дизайні:
перший — сучасний, у контексті глобальних тенденцій, технологій і підходів, де Україна посідає гідне місце;
другий — з опорою на автентичні українські мотиви, які дизайнери інтерпретують у сучасний спосіб, зберігаючи унікальність.
Софія: Чудово, що така тенденція існує. Власне, свій журнал я придумала ще 2019 року, коли натрапила на скандинавський журнал Kinfolk. Ви, мабуть, його знаєте — це вже всесвітньо відомий проєкт, що популяризує стиль життя, де однією з головних тем є дизайн, зокрема скандинавський. Вони зробили це дуже вдало, і певний час цей стиль був надзвичайно популярний і в Україні.
Тоді я подумала: чому б не популяризувати український стиль в інтер’єрі? Щоб, коли ми говоримо «український дизайн», це не асоціювалося лише з хатою-мазанкою чи Петриківським розписом, а сприймалося як сучасний, впізнаваний стиль. Такий, що, поглянувши на інтер’єр, можна одразу сказати — це українське. Не обов’язково, щоб у ньому жили тільки українці, головне — щоб він був про Україну.
Катерина: Так, така тенденція справді є. І я не втомлююся повторювати: у нас надзвичайно талановиті дизайнери. Зараз активно відбувається переосмислення культурного коду, і ця хвиля торкнулася всієї креативної спільноти. Митці переосмислюють традиції й трансформують їх у свіжі, нестандартні форми. Вони втілюють українські мотиви в сучасному, стильному, не шароварному форматі.
Софія: Я бачила чимало проєктів — стильних, несподіваних, і водночас дуже «наших». У них одразу відчувається українська ідентичність. Як ви бачите місце українського дизайну на світовій карті в найближчі роки?
Катерина: Запрошую вас на наш лекторій у Мистецькому Арсеналі. Один із блоків буде присвячений саме тому, як українські бренди зараз завойовують світ. Уже є знані імена, але поруч із ними активно розвиваються молоді бренди, і це неймовірно надихає.
Прогнозувати складно, адже багато залежить від ситуації в країні. Війна, на жаль, впливає на всі процеси. Частина брендів не змогла взяти участь у цьогорічному сезоні — просто бракує людей чи ресурсів. Але попри це, креативна спільнота росте. Люди почали вивільняти свої справжні бажання, експериментувати, ризикувати.
Раніше багато хто працював у стабільних умовах і не наважувався щось змінювати, а тепер — більше сміливості, більше поклику душі. Це дало потужний поштовх індустрії: з’являється безліч нових брендів і колаборацій.
Якщо уявити, що війна закінчиться, цей потенціал розкриється в повну силу. Я впевнена, ми зробимо колосальний ривок у розвитку українського дизайну.
Софія: Абсолютно розумію. І на завершення — трохи особисте запитання. Що для вас найцінніше у роботі над проєктом? Що він означає саме для вас?
Катерина: Для мене це — перебування всередині великого, майже магічного процесу. Моя робота полягає в тому, що я постійно відкриваю нові імена, компанії, вироби, локації. Це безкінечний потік креативу — і все це з України. Я почуваюся дослідницею, яка постійно знаходить нові скарби. Кожен сезон відкриває нові бренди, нових митців, нові підходи. Це надзвичайно цікаво — бачити, як індустрія змінюється буквально в реальному часі.
Я спостерігаю за масштабними процесами, аналізую, відчуваю, як галузь росте. Мабуть, моя роль зараз — бути своєрідним детектором цих змін. І мені це щиро подобається.
Софія: Я вас чудово розумію. Іноді це навіть трохи лякає — чим глибше занурюєшся, тим більше відкриваєш невідомого. Ніби що далі, то більше бачиш, скільки ще потрібно дослідити. І водночас — це надихає. Бо є стільки талановитих людей, стільки нових ідей, що Україну видно і чути — і буде чути ще голосніше.
Софія: Маєте власну мрію, пов’язану з Design Week?
Катерина: Так. Я мрію про ще більшу інтеграцію у світову спільноту — щоб іноземні гості приїжджали до нас, бачили, відчували й захоплювалися українським дизайном.
Софія: Дякую вам за цю розмову.
