Ми багато говоримо про необхідність знати власну культуру. Але якщо запитати себе, що саме ми знаємо про українське мистецтво та його авторів, відповіді можуть виявитися не такими впевненими. Чи впізнаємо ми роботи українських художників? Чи можемо перелічити їх імена на пальцях однієї руки?
Засновниці бренду witwitwit добре знають це середовище зсередини. Працюючи у сфері культури та освіти, Ольга й Аліна щодня мають справу з мистецтвом і культурними проєктами — і саме тому бачать цю суперечність: українська спадщина величезна, але навіть ми самі знаємо про неї значно менше, ніж хотілося б. Так виникла ідея створити бренд-видавництво та серію ігор, які допомагають знайомитися з українським мистецтвом легко, сучасно і без снобізму.
Все почалося з подорожей
Поштовхом до створення witwitwit стали подорожі. Відвідуючи музеї за кордоном, засновниці звернули увагу на музейні крамнички, де серед книжок і сувенірів продавали ігри, присвячені їхнім колекціям. Такі ігри ставали пам’яттю про подорож, допомагали краще запам’ятати побачене й спонукали дізнатися більше.
Тоді виникло питання: чому в Україні такого немає? Адже наше мистецтво не менш багате й варте того, щоб про нього дізнавалися більше людей.
Так з’явилася перша меморі-гра — «Українське мистецтво на пам’ять», створена у партнерстві з Національним художнім музеєм України.
«Українське мистецтво на пам’ять»
Назва першого продукту має подвійний сенс. В українській мові «на пам’ять» — це і вивчити щось напам’ять, і зберігати як спогад. Саме цю гру слів команда поклала в основу концепції.
У коробці — 36 карток із найвідомішими українськими картинами з колекції Національного художнього музею України, які обиралися разом з експертами. Вони охоплюють період від ХІХ століття до сучасності та різні мистецькі напрями — від реалізму й модернізму до мистецтва шістдесятників і сучасних практик. Твори представляють художників і художниць із різних куточків України, показуючи розмаїття її культурних традицій.
Тож «Українське мистецтво на пам’ять» — це не лише гра, а своєрідне знайомство з музейною колекцією та спосіб популяризувати українську культуру в Україні й за її межами. Механіка знайома багатьом: гравці шукають пари однакових карток, тренуючи увагу та пам’ять. Але за кожною парою стоїть окрема історія — художник, твір, епоха та культурний контекст.
Це особливо важливо сьогодні, коли через повномасштабну війну та руйнування музейний простір недоступний для звичного відвідування. Гра стає одним зі способів побачити частину колекції, познайомитися з українськими художниками та відкрити для себе мистецтво у незвичному форматі.
Коли традиційне мистецтво стає близьким
На початку 2026 року команда witwitwit почала працювати над другою грою — «Українське традиційне мистецтво на пам’ять». Поштовхом став запит аудиторії та увага до декоративного мистецтва: бо воно ближче до нашого повсякденного життя та побуту.
Вишитий рушник у бабусиній кімнаті, сорочка, яку передавали в родині, кераміка з подорожі до Карпат, опішнянські вироби чи закарпатські килими — ми можемо впізнавати ці речі інтуїтивно, але не завжди знаємо їхню історію.
Друга гра створена у партнерстві з Національним музеєм декоративного мистецтва України. Як і у першому проєкті, предмети для неї обирали разом із музейними експертами. У грі представлені вишивка і ткацтво, кераміка, писанкарство, різьблення по дереву, витинанка та інші види традиційного мистецтва.
Україна, яку можна побачити в деталях
Друга гра показує, наскільки різною є українська культура. Вишивка Полтавщини відрізняється від буковинської, опішнянська кераміка — від косівської, а кожен регіон має власні орнаменти, кольори, матеріали й техніки.
Механіка залишається знайомою, але кожна пара стає приводом придивитися до деталей і поставити нові запитання: звідки цей орнамент? Як виготовляли предмет? Чому саме такі кольори характерні для певного регіону?
Без снобізму та нудьги
Саме в цьому і полягає підхід бренду witwitwit: не перетворювати дослідження культури та мистецтва на сухий виклад фактів, а зробити їх частиною повсякденного життя, невимушеною дією та звичкою. Для гри не потрібна спеціальна підготовка чи знання мистецьких течій — достатньо цікавості та бажання гарно і корисно провести час.
Це може стати сімейною розвагою, приводом для розмови з друзями, подарунком або культурним сувеніром для іноземців. Ігри двомовні, щоб знайомити з українською культурою було легше.
Команда witwitwit працює на стику культури і освіти, і свідомо говорить до своєї аудиторії простою мовою. Можливо, головна цінність бренду саме в тому, аби створювати бажання дізнатися більше, поставити перше запитання. А далі — відкривати й зберігати українське мистецтво у власній пам’яті.
