Дедалі частіше ми говоримо про шкоду fast fashion, усвідомлене споживання та екологічні альтернативи синтетичним матеріалам. Захоплюємося італійськими тканинами чи французьким льоном, але майже не знаємо про українську конопляну тканину — хоча свого часу Україна була одним із провідних виробників конопляного волокна в Європі. Сьогодні ця галузь переживає новий етап розвитку.
Ми поспілкувалися з Олександрою Фідкевич, заступницею директора Ma’Rijany Hemp Company — компанії, яка відновлює повний цикл переробки промислових конопель в Україні. Чому коноплі знову привертають увагу текстильної індустрії? Який потенціал вони мають для української економіки та сталого розвитку? І чи може українська конопляна тканина стати символом сучасного текстилю? Відповіді на ці та інші запитання — у нашому інтерв’ю.
Якою насправді була роль коноплярства в історії України — наскільки масштабною була ця галузь? Коли і чому Україна втратила лідерство в переробці луб’яних культур?
Мені здається, багато хто навіть не здогадується, наскільки коноплі були звичною й важливою культурою для України. Якщо повернутися на сто чи двісті років назад, то їх вирощували майже в кожному домогосподарстві. З конопель робили тканини для одягу, домашній текстиль, мотузки, канати, а насіння використовували і в їжу, і для виробництва олії.
Пізніше, вже у ХХ столітті, коноплярство стало окремою промисловою галуззю. Полісся, Волинь, Чернігівщина та Сумщина були центрами вирощування луб’яних культур — як конопель, так і льону. В Україні працювало понад сотню підприємств, які переробляли коноплі на волокно для текстильної промисловості. Насправді Україна свого часу була одним із ключових виробників конопляного волокна в Європі.
На жаль, після здобуття незалежності ця галузь майже повністю зникла. По-перше, перестала існувати система, у якій держава була головним замовником і фактично кінцевим споживачем цієї сировини. Коли зник державний попит, почали руйнуватися виробничі зв’язки між підприємствами. По-друге, країна переживала глибоку економічну кризу, і багато заводів просто не змогли вижити. А згодом додалися ще й дуже жорсткі правила щодо вирощування конопель, які суттєво стримували розвиток галузі. Так зруйнувався весь виробничий ланцюг.
Треба розуміти, що текстиль починається не на фабриці. Це селекція насіння, вирощування сировини, її первинна переробка, виробництво волокна, пряжі, тканини і лише потім — готового виробу. Коли всі ці ланки перестали працювати разом, галузь фактично перестала існувати.
На якому етапі сьогодні перебуває відродження конопляної галузі в Україні?
Лише останніми роками інтерес до коноплярства почав повертатися. У світі конопляне волокно стає дедалі більш затребуваним завдяки розвитку сталої моди. Все більше брендів і виробників звертають увагу на коноплі як на більш екологічну та більш довговічну сировину.
У нас цей процес поки що перебуває в зародку. Поступово відновлюється вирощування, з’являються нові переробні потужності. Але якщо говорити про повний текстильний цикл, то він лише формується.
Ми у Ma’Rijany Hemp Company наразі працюємо саме над відновленням повного виробничого циклу. Займаємося селекцією власного насіння, вирощуємо коноплі, переробляємо їх на довге текстильне волокно та беремо участь у виробництві пряжі. Наступний крок — українська тканина з конопель, як 100-відсоткова, так і сумішева. Уже сьогодні ми виготовляємо її тестові зразки разом із фабрикою Edelvika й сподіваємося, що найближчим часом в Україні з’являться перші текстильні вироби, повністю створені з української конопляної тканини.
Не побоюся сказати, але сьогодні ми, по суті, закладаємо фундамент галузі, яка має всі шанси знову стати важливою для української економіки та легкої промисловості.
Хто чи що сьогодні насправді сприяє поверненню коноплярства в Україну? Держава, ринок чи галузь тримається на ентузіазмі кількох компаній, включно з вашою?
Це поєднання кількох факторів. Дуже важливо, що останніми роками держава зробила кроки назустріч галузі. Відбулася дерегуляція, були спрощені правила вирощування промислових конопель, і це стало справді важливим сигналом для бізнесу. Раніше саме зарегульованість фактично стримувала наш розвиток.
Водночас поки що основний рушій відродження — це все ж приватні ініціативи. Саме компанії сьогодні інвестують у виробництво, технології, обладнання, відновлюють компетенції, які країна втратила за десятиліття. Це довгострокові інвестиції, що потребують багато часу і ще більше ресурсів.
Зі свого боку ми відчуваємо підтримку держави. Ми перебуваємо в постійному діалозі з Міністерством економіки та Житомирською ОВА. Там знають про наші проєкти та розуміють виклики, з якими стикається галузь.
Розкажіть простими словами: який шлях проходить конопляне волокно від поля до готової тканини? Які етапи цього шляху зараз реалізуються в Україні, а які — поки що ні?
Насправді все починається із селекції насіння. Не кожен сорт промислових конопель підходить для виробництва текстилю. Ми працюємо, зокрема, із сортами «Софія» та «Лірина», які були створені українськими селекціонерами саме для отримання якісного текстильного волокна.
Далі йде вирощування. Для конопель найкраще підходить північ України. Попри те, що там не такі родючі ґрунти, як на чорноземах, саме ці кліматичні умови дають змогу отримати якісне волокно. Частину посівів ми вирощуємо на насіння, щоб забезпечити себе посівним матеріалом на наступний сезон, а частину — на тресту, тобто сировину для виробництва волокна.
Після збирання починається дуже важливий етап — мацерація. Це природний процес, коли треста певний час лежить у полі, а під дією вологи та мікроорганізмів верхній шар рослини руйнується, і волокно легше відокремлюється від деревної частини. Ми постійно контролюємо цей процес, тому що саме від нього значною мірою залежить якість майбутнього волокна.
Потім сформовані на полі тюки надходять на виробництво, де стебла переробляються на виробничій лінії на три продукти: довге волокно, коротке волокно та кострицю — деревну частину рослини. Кожен із цих продуктів має своє застосування. Коротке волокно і костриця використовуються в будівництві, аграрному секторі та для виробництва нетканих матеріалів. А довге волокно — це саме те, з чого можна виготовити текстиль.
Далі довге волокно проходить кілька етапів підготовки: очищення, вичісування, формування сліверу, а вже потім із нього виробляється пряжа. Саме з пряжі виготовляють тканину.
І тут теж є дуже важливий момент. Не будь-яке волокно дає однаковий результат. Чим воно якісніше, тим тоншу пряжу можна отримати. А отже, тим тоншою, м’якшою і якіснішою буде тканина.
На жаль, виробництво пряжі поки що в Україні неможливе. Тому наша продукція експортується для подальшої переробки. Водночас ми вже почали виготовляти власну пряжу на нашому європейському заводі. Власне, там виготовлятиметься пряжа з українського волокна — і для нас, і для наших клієнтів. Наступний крок — повернути цю пряжу в Україну, аби вже тут виробляти тканину.
Чим конопляне волокно як матеріал відрізняється від бавовни та льону — у чому його реальні переваги? Наскільки конопляна галузь може бути екологічно й економічно вигіднішою за традиційні культури?
І коноплі, і льон, і бавовна — це натуральні рослинні волокна. Тобто всі вони є екологічнішою альтернативою синтетичним матеріалам.
Якщо порівнювати коноплі зі льоном, то це дуже близькі культури. Вони належать до луб’яних рослин і мають схожі властивості. Але конопляне волокно міцніше, довговічніше й водночас краще переносить сучасні кліматичні умови. Льон більш чутливий до погодних умов під час вирощування. І сьогодні в багатьох країнах виробники вже стикаються зі зниженням урожайності саме через кліматичні зміни. Коноплі в цьому сенсі значно стійкіші.
Якщо ж говорити про бавовну, то головна різниця полягає у виробництві тканини. Для створення бавовняної тканини потрібні величезні обсяги води. Водночас під час виробництва конопляної тканини додаткове зрошення, як правило, не потрібне, тож її екологічний слід є меншим.
Крім того, коноплі активно поглинають вуглекислий газ з атмосфери протягом свого росту, тому їх вирощування також позитивно впливає на довкілля. Завдяки поєднанню екологічності, міцності та довговічності таке волокно сьогодні знову привертає увагу світової текстильної індустрії.
Чи є вже готові вироби, зроблені з волокна вашого заводу? Можете розповісти про перші результати?
Поки що ми перебуваємо на етапі тестування тканини. Ми вже виробили першу тканину з українського конопляного волокна разом із луцькою фабрикою Edelvika, оцінюємо її якість, характеристики та готовність до серійного виробництва. Наступний крок — поява готових виробів із цієї тканини. Сподіваюся, що це станеться вже найближчим часом.
Наскільки конопляна тканина вписується в тренд на «усвідомлену моду» (slow fashion)?
Я б сказала, що вона повністю відповідає цьому тренду. Конопляна тканина цікава тим, що з часом не втрачає своїх властивостей, а навпаки — стає м’якшою, комфортнішою в носінні й набагато довговічнішою за бавовну. Тобто це річ, яку купують не на один сезон.
Світова мода сьогодні дедалі більше рухається до матеріалів, які мають менший вплив на довкілля і водночас довго служать. Тому конопляне волокно вже використовують різні міжнародні бренди. Наприклад, Muji випускає колекції з конопляної тканини, наголошуючи на її повітропроникності. Patagonia використовує коноплі як у повсякденному, так і в робочому одязі. А Levi’s працює з так званим cottonized hemp — конопляним волокном, яке спеціально пом’якшують, щоб його можна було використовувати у виробництві деніму.
Якщо уявити моду майбутнього в Україні, яке місце в ній займають коноплі: нішевий сегмент для свідомих брендів чи потенційно масовий матеріал?
Думаю, поки що конопляна тканина все ж залишається нішевим продуктом. Але не тому, що вона гірша чи менш універсальна, а тому, що світова текстильна індустрія досі значною мірою побудована на fast fashion і синтетичних волокнах. Сьогодні приблизно половину всіх тканин у світі становлять штучні матеріали.
Водночас попит на натуральні волокна, зокрема коноплі, постійно зростає. Все більше людей обирають речі, які служитимуть не один рік. І саме для такого свідомого споживання конопляна тканина дуже добре підходить.
Чи може вона стати масовим матеріалом? Я думаю, що так. Але для цього потрібно, щоб коноплі стали більш доступними у виробництві, а сама галузь — масштабнішою. Коли вирощування й переробка стануть економічно ефективнішими, волокно зможе конкурувати із синтетикою і своїми властивостями, і ціною.
Звісно, кілька підприємств не змінять світовий ринок. Але якщо все більше виробників інвестуватимуть у цей напрям, я цілком допускаю, що коноплі поступово займуть значно більшу частку текстильної індустрії.
У світі дедалі більше брендів роблять ставку на локальні матеріали та власну спадщину. Чи може українська конопля стати таким символом для наших брендів і допомогти їм бути впізнаваними за кордоном?
У світі вже є багато прикладів, коли сама країна походження матеріалу стає знаком якості. Ми знаємо про турецьку бавовну, ірландський льон, шотландську вовну, італійські тканини. Україна теж має всі передумови, щоб бути в цьому переліку. У нас є історія вирощування, власна селекція, відповідні природні умови та компетенції. Якщо ми відновимо повний виробничий ланцюг і будемо системно працювати над якістю та міжнародною впізнаваністю, то словосполучення «українська конопляна тканина» цілком може стати одним із символів сучасного текстилю на світовому ринку.
