Є слова, які неможливо перекласти одним словом, бо за ними стоїть цілий спосіб життя. Лугош — саме таке слово.
У традиції Закарпаття лугошем називають виноградник у дворі перед оселею або затінений простір, де збирається родина, друзі та сусіди. Дерев’яні стовпи, дашок і виноградна лоза створюють місце, де влітку ховаються від сонця, п’ють каву, вино чи сливовицю, розмовляють і святкують важливі події. Тут гість ніколи не залишається просто гостем — за столом завжди знайдеться місце ще для одного.
Саме цю філософію перенесли в сучасність, створюючи ресторан LUGOSH у RIKKA Khust Thermal Resort. Його команда не намагалася буквально відтворити традиційний лугош, а зберегла його головне відчуття — простір зустрічі, гостинності та спільного столу.
Виноград як символ
Виноградна лоза стала одним із головних символів LUGOSH. Вона з’являється в декорі, деталях інтер’єру та художніх образах ресторану. Тему вина продовжують старовинний виноградний прес при вході, дерев’яні винні бочки та дизайнерські люстри з металевих обручів від них. Дерев’яна ванна, у якій колись тримали виноград, сьогодні стала кашпо для квітів.
Особливе місце займає винна кімната з колекцією вин із різних куточків світу. Водночас тут представлені й закарпатські виробники, зокрема Stakhovsky Wines та Shosh Winery. Так у LUGOSH зустрічаються світова винна культура та сучасне закарпатське виноробство.
Закарпаття на смак
Меню ресторану створив шеф-кухар і ресторатор Алекс Якутов. Його підхід — досліджувати локальні продукти, рецепти й гастрономічні історії, а потім переосмислювати їх у сучасній формі.
Цей принцип особливо проявився під час гастровечерь 29 та 30 серпня 2026 року. Алекс Якутов та Ігор Мезенцев створили два різні сценарії одного досвіду: перший вечір відбувся просто неба, під справжнім лугошем у дворі місцевого господаря, другий — у ресторані LUGOSH.
Меню стало гастрономічною мандрівкою Закарпаттям. Вечерю розпочали з бульйону з домашнього півника — страви, що відсилає до традиції недільного чи святкового родинного столу. До нього подавали хліб, запечений у печі на гілках, і домашню олію, виготовлену на старовинній олійниці.
Серед закусок — буйволиний сир із локальної ферми у виноградному листі з виноградним конфітюром, яловичий тартар на виноградному листі із запеченим фундуком та гостра баклажанова намазка з ферментованими бобами.
Одним із найбільш незвичних курсів став сорбет із квашеної капусти. Знайомий для закарпатської кухні продукт отримав зовсім іншу форму й став паузою між закусками та основними стравами.
У гарячих стравах знову з’явилися локальні продукти: копчений сом із маринованим редисом та виноградом у глазурі, а також поркетта з мангалиці, приготовлена на відкритому вогні. Фіналом стало морозиво від Ігоря Мезенцева, яке гості самостійно доповнювали свіжими закарпатськими персиками.
Так шефи не відтворювали традиційну кухню буквально. Вони брали знайомі продукти й гастрономічну пам’ять краю та дозволяли їм звучати по-новому.
Вино як продовження історії
Винний супровід до вечері підібрав сомельє LUGOSH Роман Балацький. До різних курсів подавали My Wine Brut, My Wine Chardonnay Reserve, Pet-Nat «Special» Cikera, «Фрумушика-Нова» та Vinum Primae від SASS K. Winery.
Окремим завершенням стала дегустація домашнього закарпатського вина. Так винна історія вечора пройшла шлях від сучасного українського виноробства до домашньої традиції, де вино є частиною побуту й культури.
Дві вечері — один лугош
Гастровечері стали способом не просто розповісти про феномен лугошу, а дати його відчути. Один вечір відбувся під справжньою виноградною лозою у дворі закарпатського господаря, другий — у сучасному ресторані. Різні простори, різні сценарії, але одна ідея — спільний стіл.
Саме цю концепцію розвиває співзасновниця LUGOSH Андріяна Мадярчик, авторка ідеї гастровечерь та їхня продюсерка. Через їжу, локальні продукти, людей і традиції вона прагне показати лугош як простір зустрічі та гостинності.
У центрі цих вечорів був не окремий курс і навіть не вино. Ним був стіл — місце, за яким незнайомі люди стають співрозмовниками, діляться враженнями, відкривають нові смаки й просто проводять час разом.
Саме в цьому і полягає феномен лугошу.
Це не лише виноградник і не просто затінений простір біля дому. Це культура бути разом. LUGOSH переносить її в сучасність, залишаючи головне: їжу, вино, гостинність, розмови та людей, які збираються за одним столом.
Бо змінюються час, форма і страви. Але залишається потреба сісти поруч, розділити їжу, історії та час. І, можливо, саме в цьому полягає справжня сила лугошу.
