Владе, приємно познайомитися! Розкажи, будь ласка, скільки тобі років і як давно ти у сфері блогерства?
Мені 22 роки. У сфері блогерства я відносно недавно — десь з літа 2025 року. Ось скоро буде вже рік, як я почав активно цим займатися. Зізнаюся, на самому початку я навіть не міг уявити, що це переросте у щось справді серйозне, набере таких масштабів і стане настільки цікавим для великої кількості людей.
Якими словами ти міг би себе охарактеризувати для нашої аудиторії? Чому саме ці слова?
Мабуть, найкраще мене описує фраза: «Бо можу і хочу». Вона якось спонтанно прозвучала в одному з моїх перших відео, але згодом дуже мені відгукнулася. До того ж я помітив, як сильно цю цитату підхопила моя аудиторія й почала використовувати як певний символ мого підходу до життя. Уже цієї осені я планую запустити власний мерч, і ця фраза обов’язково стане основою його концепції. Наразі проєкт ще розробляється, і я активно шукаю фінансування для його реалізації.
фото: особистий архів героя
У тебе вроджений діагноз — ДЦП, і ти відкрито ділишся цим у блозі. Вважаю, що твоя діяльність надзвичайно важлива, адже вона допомагає іншим людям із подібним діагнозом вийти із зони комфорту та зрозуміти, що вони не самі. Коли саме ти відчув потребу розповісти свою історію на широкий загал?
Скільки себе пам’ятаю, я завжди чітко знав і розумів, що у мене ДЦП. У дитинстві однолітки, звісно, часто запитували про мій стан, але я завжди знав, що їм відповісти. За це я безмежно вдячний своїм батькам, які ніколи нічого від мене не приховували й виховували в атмосфері цілковитого прийняття. А щодо потреби розповісти про це публічно — усе сталося дуже природно. У моєму першому розмовному відео однією з головних тез було те, що я маю ДЦП. Проте повною історією та причинами, чому так сталося, я у своєму блозі детально не ділився — про це я розповів уже під час запису подкасту в Каті Павлік (Реп’яхової – ред.)
Чи пам’ятаєш ти свій перший «вірусний» пост або відео? Якою була реакція людей?
Так, усе почалося саме з одного вірусного ролика. Десь за місяць до того, як запустити блог професійно, я зняв на звичайний телефон відео, де готував десерт із насінням чіа. Мені неймовірно сподобався сам процес готування на камеру. Через ДЦП і певну неточність моїх рухів це виглядає досить специфічно й може навіть трохи смішно, + моя самоіронія. Тоді я подумав: «Чому б не записати схожий контент, але вже якісно, адже хороша камера та звук у мене є?»
Я записав нове відео, гарно його змонтував, наклав субтитри й зробив усе на вищому рівні. Виклав його ввечері, і спочатку переглядів майже не було. Але коли прокинувся зранку, то побачив шалений приплив підписників. Лише за перший тиждень існування блогу на мою сторінку в Instagram підписалося близько 10 000 людей. Коментарі були надзвичайно теплими та підтримуючими. Це мене дуже мотивувало, адже раніше я часто сумнівався й думав, що через проблеми з мовленням мене ніхто не буде слухати.
Окрім блогу, ти успішно реалізуєш себе в моделінгу. Розкажи про цей досвід: з якими брендами ти вже встиг попрацювати? Можливо, є цікаві історії зі зйомок, які тебе особливо надихнули?
На сьогодні у мене було три великі фотосесії з двома відомими брендами. Перший досвід — це зйомка для місцевої фабрики одягу з Хмельницького. Наступні дві фотосесії стали частиною масштабних проєктів бренду CHER’17. Мені надзвичайно сподобалося працювати з їхньою командою, адже такий моделінг був моєю давньою мрією.
Особливо надихаючою стала друга зйомка для CHER’17, коли я вже знав команду особисто, почувався впевнено й розкуто. Я дуже хочу розвиватися в цьому напрямку й надалі, співпрацювати як із ними, так і з іншими брендами. Цей досвід сильно вплинув і на моє повсякденне життя: тепер я уважніше підбираю свій гардероб і люблю експериментувати з образами. Нещодавно я переглядав культовий фільм «Диявол носить Prada» і зловив себе на думці, що дивлюся його вже не просто як глядач, а по-іншому оцінюю стилізацію та образи героїв.
Ти зробив дуже сміливий крок — з’їхав від батьків і живеш самостійно. Це справжній приклад для багатьох підлітків, особливо для людей зі схожими діагнозами. Розкажи, як влаштований твій побут? Чи є особливі речі або гаджети, які полегшують тобі щоденні справи?
Коли я тільки планував цей переїзд, то свідомо не заглиблювався в думки про те, наскільки мені буде важко. Мені просто дуже хотілося спробувати цей досвід, відчути, що таке доросле, автономне життя. Зараз, коли я розповідаю знайомим чи підписникам, що живу абсолютно сам, багато людей дивуються й запитують, як мені це вдається.
Насправді мій головний побутовий лайфхак дуже простий: я ергономічно розставляю всі речі й техніку так, щоб мені було максимально зручно й швидко їх брати. Це стосується аерогриля, кавоварки та організації гардероба. Якщо ж у квартирі щось ламається, я намагаюся відремонтувати це самостійно. На щастя, попри мою інвалідність, я абсолютно не є побутово безпорадним і повністю забезпечую свій комфорт.
Які лайфхаки ти міг би порадити людям із ДЦП, які теж мріють про автономне життя, але, можливо, ще вагаються?
Найголовніша порада — просто зробити перший крок і спробувати пожити самостійно хоча б якийсь час. Побут — це річ, яку можна поступово налаштувати під себе або адаптуватися до нього. Людська психіка й тіло дуже адаптивні, ми здатні звикнути до різних умов. Найважливіше в цьому процесі — бути готовим до самостійності ментально, не боятися дрібних труднощів і вірити у власні сили.
У своєму блозі ти часто згадуєш друзів. Хто є твоєю найбільшою підтримкою зараз? Яке воно — твоє оточення?
Люди, які мене оточують, — це не просто друзі. Я щиро вірю, що їх мені подарував Бог. Ми разом пройшли через безліч різних життєвих етапів, і я їх неймовірно поважаю та люблю. Ми проводимо багато часу разом: гуляємо, ходимо в кіно чи кав’ярні. Також у мене є близький друг, із яким ми постійно разом їздимо до Києва. Якщо поїздка припадає на вихідні й попереду на мене чекають важливі зйомки чи зустрічі, він завжди поруч і підтримує мене в усьому.
Чи є у тебе захоплення, про які знають не всі підписники? Чим ти наповнюєш свій вільний час?
Поза блогом я приділяю багато часу самоосвіті та навчанню, хоча практично не показую цей процес у сторіз. Також я є щиро віруючим християнином. Попри те, що я іноді висвітлюю релігійні теми у своєму профілі, для багатьох підписників цей факт моєї біографії досі залишається маловідомим, адже я не роблю на цьому надмірного акценту.
Поділись, як ти справляєшся з емоційним вигоранням або хейтом, якщо він трапляється в мережі?
До емоційного вигорання у мене дуже чіткий і перевірений підхід — це щира молитва. Коли я відчуваю внутрішнє виснаження, звертаюся до Бога, розповідаю Йому про всі свої тривоги, страхи та переживання. Це завжди приносить мені глибокий внутрішній спокій і забирає зайвий стрес.
Щодо хейту в інтернеті, то тут усе ще простіше: я на ньому ніколи не зациклююся й просто ігнорую негативні коментарі. Написали — то й написали, це їхнє право. Для мене чужа агресія в мережі ніколи не була причиною для розчарувань чи приводом приділяти цьому свою увагу.
Які плани та цілі ти ставиш перед собою на найближчий час? Чи відчуваєш ти велику глобальну місію у своїй діяльності?
Зараз я фокусуюся на двох великих цілях. Перша — розвиватися в моделінгу, брати участь у зйомках частіше, але при цьому залишати цю справу як улюблене хобі. Друга велика мета — запуск власного бренду одягу та мерчу.
Мені важливо створити якісну лінійку речей, автором якої є людина з інвалідністю. Я хочу поєднати в ній свій особистий стиль, який люблю носити щодня, та улюблені кольорові палітри. Цей проєкт не створюється «для галочки» чи заради хайпу. Я прагну, щоб люди купували цей одяг не через почуття жалості чи бажання підтримати хлопця з інвалідністю, а тому, що це справді стильний, якісний і крутий продукт. Зараз я працюю над концепцією та шукаю інвесторів для старту.
Якби ти міг звернутися до себе 10-річного, що б ти сказав цьому хлопчику?
Я б сказав йому: «Ніколи не здавайся. Навіть у ті моменти, коли здається, що все навколо далеко не ідеально, ти просто не знаєш, які неймовірні плани та подарунки підготував для тебе Бог у майбутньому».
Владислав відкрив монобанку та ФОП, тому його можна підтримати посильним донатом за посиланням, а всі його доходи оподатковуються, – каже блогер.
Редакція медіа КАМО щиро дякує Владу за відкритість та теплу розмову і бажає досягнення усіх поставлених цілей. Владе, ти неймовірний!
