Олексій Комаровський формує сучасний український кінематограф як режисер, продюсер, актор, сценарист і CEO Komarovskyi Films. Його стрічки залишають слід у серцях мільйонів глядачів і займають передові позиції в продажах українського кінопрокату. У фільмографії Олексія – проєкти «Область Героїв», «Коли ти вийдеш заміж?», «Перший раз», а також майбутні стрічки: сімейне фентезі «Хрещатик 48/2» та українська романтична кінокомедія «Коли ти розлучишся?», прем’єра яких уже традиційно відзначається як одні з найочікуваніших фільмів 2026 року.
Спеціально для Kamo Magazine Комаровський відверто розповів про роботу з акторами, значення акторської освіти та свої творчі плани на наступний рік.
Як повномасштабна війна впливає на теми, історії та наративи, які ви обираєте для своїх проєктів сьогодні?
Основна тема моїх фільмів – це життя. Сила жити, бажання жити, планувати майбутнє, знаходити власні сенси. Саме це, на мою думку, дає людям енергію триматися, працювати й робити свою справу. Наступний рік я хочу присвятити молоді та дітям. Першим проєктом у цьому напрямку стане сімейне фентезі «Хрещатик 48/2», яке вже навесні 2026 року побачить вся Україна.
Наскільки важливо для актора мати професійну акторську освіту в сучасній індустрії? Чи відіграє вона ключову роль у вашому рішенні щодо кастингу?
Я шукаю не дипломи, а акторські здібності й талант. Сьогодні акторська освіта буває різною: класична п’ятирічна у виші або річні сучасні курси – українські чи іноземні. Усе залежить від того, що саме ми беремо за мірило.
Для мене наявність класичного диплома не є визначальною – усе залежить від ролі, жанру та акторської задачі. Ми ж працюємо з дітьми й підлітками в кіно, а у них взагалі немає професійної освіти. Цього року я відкрив Україні справді талановитого юного актора – Івана Новінського. Ви побачите його у фільмі «Хрещатик 48/2» та в інших моїх проєктах.
Але хочу наголосити: дорогі мрійники про кіно, це не означає, що вчитися не потрібно. Шанс є завжди, але він значно менший, ніж у дипломованих професіоналів. Водночас мрії справді збуваються.
Який із ваших проєктів став найскладнішим у режисерському плані й чому?
Найскладніший фільм – це той, яким я горю, який уже задумав, але поки не можу реалізувати через фінансові, ресурсні або часові обставини. Це, чесно кажучи, мене тригерить і засмучує. Але є хороша новина – частина з цих проєктів обов’язково буде втілена.
Як ви працюєте з актором, який на певному етапі не може повністю відчути емоції свого персонажа? Які методи допомагають зануритися в роль?
Я, як режисер, не можу бути єдиним і стовідсотковим мірилом того, наскільки актор відчув емоції персонажа. Можливо, він відчув інший рівень, ніж я. Є ще одне важливе мірило – глядач.
Але для того, щоб донести емоцію глядачеві, потрібен комплексний підхід, і саме тут ключову роль відіграє режисер. У нашій професії надзвичайно важлива взаємна довіра: актор довіряє смаку режисера, а режисер – акторові. Саме режисер визначає палітру емоцій кожного персонажа й загальний настрій фільму.
Один із моїх методів – детальне обговорення з актором мотивації персонажа та кількох можливих варіантів його дій. Усі варіанти мають право на існування, але в якийсь момент я кажу: «Мені потрібен саме цей варіант твоєї дії, емоції та стану».
Які поради ви могли б дати молодим акторам, які лише починають свій шлях у кіноіндустрії?
Кіно – надзвичайно суб’єктивна індустрія. Тут багато залежить від думки режисера чи продюсера. Щоб ця думка звернулася у ваш бік, потрібно запам’ятатися творцеві фільму. Для цього важливо бути впізнаваним, постійно перебувати в полі зору, нагадувати про себе візуальними матеріалами. Але найголовніше – щоб у цих матеріалах і у вашій творчості був помітний розвиток. І ще одне – терпіння. Дуже багато терпіння. Ваш час обов’язково прийде.
З якими головними викликами ви зіткнулися під час роботи над другою частиною фільму «Коли ти розлучишся?»
Це був місяць суцільних викликів: дорога до Болгарії, капризна погода, проблеми з локаціями, обстріли в Одесі, серйозні проблеми зі здоров’ям.
Але ми з командою це зробили – і цей фільм зачепить вас ще сильніше, ніж перша частина.
Які творчі напрямки чи нові горизонти ви хотіли б відкрити у найближчі роки як режисер?
У найближчі роки мій фокус – молодь. Я хочу знімати драмеді для юних поколінь, бо відчуваю, наскільки їм бракує уваги, орієнтирів і справді якісного сучасного кіно та серіалів. Також я придивляюся до історій у жанрі драмеді, заснованих на шаленому успіху реальних культових українців, які надихають. Нам сьогодні дуже не вистачає фільмів, які стають емоційним орієнтиром майбутнього й спонукають діяти будь-яку людину – тут і зараз.
Дякуємо Олексію за інтервʼю та бажаємо творчих успіхів у його карʼєрі. Нехай шириться українське кіно!
