Відкриття виставки «Кривий ландшафт. Укорінення» відбулося 17 січня в укритті ДУЕТ (Державного університету економіки і технологій), вона стала можливістю по-новому переосмислити індустріальний ландшафт Кривого Рогу як простір пам’яті, травми та постійних трансформацій. Це не про позитивні чи негативні відтінки міста, а про справжнє життя, таке, яким воно є: бурхливе, неоднозначне і для кожного різне у сприйнятті.
Варто зазначити, що виставки в укриттях стають тенденцією нинішньої реальності, а ДУЕТ неодноразово приймав гостей творчих, освітніх і бізнес-проєктів. Виставка є першою частиною серії з трьох проєктів. Проєкт Post-Industrial Memory Lab: Деколонізація Кривого Рогу реалізується KRCC у співпраці з Goethe-Institut в Україні. Куратором проєкту є Костянтин Дорошенко, а координаторками: Ксенія Фурса та Людмила Обод.
Роботи, створені під час резиденції у грудні 2025 року, осмислюють, як людина фізично й символічно «укорінюється» у постіндустріальному середовищі. Через землю, матеріали, тіло та особистий досвід життя поруч із промисловими зонами автори досліджують зв’язок людини з простором, що зазнав глибоких трансформацій.
Проєкт порушує питання переосмислення індустріальної спадщини, деколонізації локальної пам’яті та пошуку нових способів співіснування з ландшафтом, сформованим видобутком, працею й екологічними наслідками індустріалізації. Свої роботи представили митці із різних міст: Єва Алвор (Запоріжжя), Віталій Кравець (Київ) та Ася Яковлєва (родом з Луганська, нині проживає у Дніпрі).
Віталій Кравець – художник, чия практика з 2022 року зосереджена на темах колективної пам’яті, символів, стійкості та пошуку нової художньої мови. Працює з живописом, графікою, сценографією та міждисциплінарними форматами, останнім часом активно використовує будівельні матеріали.
У 2014–2016 роках був артдиректором галереї «Бактерія» при Мистецькому Барбакані. Його проєкт «Анатомія безхребетних» увійшов до шортлиста Шевченківської премії (2022), а «Верба» отримала першу відзнаку на курсі «Практика про мистецтво, пам’ять та історію» (2025). На виставці Віталій представив скульптуру «Перекотиполе», створену у співпраці з місцевими ковалями з будівельної арматури. Робота продовжує лінію осмислення досвіду війни та присвячена вимушеним переселенцям, для яких місто стало прихистком.
Єва Алвор – художниця, яка працює з широким спектром технік і матеріалів, досліджуючи чуттєвий досвід, пам’ять та процеси самоідентифікації. У своїх текстильних роботах і просторових інсталяціях вона поєднує акрил, тканину, вугілля, монтажну піну, дріт, дерево й метал. Брала участь у виставках в Україні та за кордоном, а її роботи зберігаються у приватних колекціях у Європі та США. У 2024 році вона долучилася до міжнародного проєкту «Голоси невидимого», ініційованого Технологічним інститутом Карлсруе.
На виставці Єва представила текстильні роботи та інсталяцію об’єднані назвою «Укорінення», у своєму художньому проєкті вона розмірковує над тим, чому люди продовжують триматися за свої домівки в містах із проблемною екологією та інфраструктурою, особливо в умовах війни. Звертаючись до рослинних образів і метафори коріння, подібного до нервової системи, художниця створює багатошаровий образ Кривого Рогу, відкриваючи його геологічні, історичні та природні пласти: видимі, стерті або ще не досліджені.
Ася Яковлєва – художниця, яка у своїй практиці досліджує соціальні деформації, абсурд людських помилок, а також теми тілесності, вразливості та насильства. Працює з графікою й скульптурою, використовуючи олівець, туш, текстиль, вишивку та бісер. Через тактильні поверхні говорить про крихкість тіла й досвід травми. Її роботи балансують між декоративністю та гострим змістом.
Художниця брала участь у групових виставках в Україні та реалізувала персональні проєкти «Гра в діалог» і поп-ап-виставку «Вот ар зе гьорлз токін ебаут?».
На виставці Ася показала роботу «В Кривому все рівно», це не «просто губи, що поглинають ноги», у ній вона осмислює стан заціпеніння та відтворення рутини, спричинений у Кривому Розі, як і в багатьох постіндустріальних містах, споживацьким ставленням влади й бізнесу. Для інсталяції Ася Яковлєва використала два базальтові камені, знайдені у сланцевих скелях міста, доповнивши їх рожевими та білими текстильними деталями. Контраст між жорстким каменем і м’яким декором акцентує неможливість розв’язання глибоких життєвих та урбаністичних проблем через поверхневі естетичні зміни.
Мистецькі витвори справили неабияке враження на присутніх: кожен знайшов для себе щось своє та рідне, різні погляди й різні сенси.
Наприклад, «Перекотиполе» для однієї відвідувачки здалося схожим на щось космічне, на кшталт космічного брухту. Також звучали думки, що перекотиполе асоціюється з чимось легким, легшим за будівельну арматуру. Але якщо поглибитися у творчий задум, пов’язаний із тяжкими воєнними обставинами, стає зрозуміло, чому робота була виготовлена з більш важких і суворих елементів.
Робота «В Кривому все рівно» викликала різні асоціації: байдужість до всього, своєрідний протест проти норм суспільства, модель «поблажливості перед впливовішими людьми».
А художній проєкт «Укорінення» вразив своєю різноманітністю матеріалів, які можна відчути на дотик. Текстильні роботи, як і задумано, одночасно нагадують коріння та нервову систему. Більшість відвідувачів змогли розгледіти цей задум ще до художньої презентації. А інсталяція з листів металу і дерева, одразу викликала як позитивні, так і негативні відгуки: одна з відвідувачок поділилася думкою, що використання зображень людей із газет в інсталяції викликає в неї тривожні асоціації.
Наостанок журналісти поставили митцям просте, але щире і влучне питання:
«Як ви вважаєте, як мешканцям міста побачити Кривий Ріг під новим –мистецьким кутом, а не лише як щось звичне та знайоме?»
Їхня відповідь була одноголосною:
«Подорожувати. Подорожувати, щоб побачити нові місця та відкрити нові горизонти вражень. Більше досліджувати і помічати нові відмінності. І тоді, через порівняння, ви можете знайти нове натхнення навіть у «старому» для себе місці».
Отже, будьте відкритими до нового: нових вражень і досвіду, і дозвольте мистецтву на мить змінити ваше світосприйняття. Тоді ви зможете по-справжньому зрозуміти сутність мистецьких творів і відчути різноманітну палітру емоцій.
Статтю підготувала: Громченко Анна, журналістка
Фотограф: Олександр Дерев’янко
