Як повідомили на офіційному сайті компанії, стрічку випустили у спеціальному колекційному виданні на носіях 4K UHD та Blu-ray із новими англійськими субтитрами. Основою релізу стала ретельна 4K-реставрація фільму,здійснена за підтримки Національної кіностудії імені Олександра Довженка та ініціативи World Cinema Project фонду The Film Foundation, заснованого видатним американським режисером Мартіном Скорсезе. Візуальне оформлення та дизайн обкладинки для цього знакового видання розробив Джейсон Гарді.
Колекційний реліз вирізняється глибоким кінознавчим та архівним наповненням, покликаним розкрити феномен стрічки для світової аудиторії. Вступне слово до фільму записав сам Мартін Скорсезе, підкреслюючи вагомість картини для історії світового кіно. Окрім відреставрованої версії, видання містить ексклюзивне інтерв’ю з виконавицею головної жіночої ролі Ларисою Кадочниковою, ґрунтовний аудіокоментар історика кіно Джошуа Ферста та аналітичне есе кінокритикині Кармен Ґрей. Додаткові матеріали також доповнили документальна стрічка Алі Хамраєва «Бузковий вітер Параджанова», створена у 2025 році, та короткометражний фільм «Shadowsur» 2026 року.
Екранізація однойменної повісті Михайла Коцюбинського, знята на кіностудії імені Олександра Довженка у 1964 році, переносить глядача у мальовничий світ Гуцульщини, де розгортається трагічна й водночас піднесена історія кохання Івана Палійчука та Марічки Гутенюк на тлі багаторічної ворожнечі їхніх родів. Ця карпатська варіація шекспірівських Ромео і Джульєтти подарувала світові неповторний акторський дует Лариси Кадочникової та Івана Миколайчука. Примітно, що спершу Параджанов сумнівався, чи відповідає зовнішність молодого Миколайчука образу ліричного героя, проте швидко змінив своє рішення, відкривши для українського та світового екрана майбутнього видатного актора й режисера.
Ще з моменту свого виходу «Тіні забутих предків» здобули тріумфальне міжнародне визнання, виборовши 39 нагород і 28 призів на кінофестивалях у двадцяти одній країні світу, серед яких двадцять чотири гран-прі.Український літературний критик та шістдесятник Іван Дзюба влучно схарактеризував значення цієї картини як вихід вітчизняного кінематографа з полону радянських шаблонів, назвавши стрічку справжнім святом української душі та доказом того, що Україна здатна бути повноцінною естетичною й духовною величиною у світі. Фільм став естетичним орієнтиром для цілої плеяди митців — Юрія Іллєнка, Леоніда Осики, Бориса Івченка та Івана Миколайчука, започаткувавши феномен «українського поетичного кіно», чиє творче відлуння відчутне й у роботах сучасних режисерів, зокрема в авторському методі творця «Довбуша» Олеся Саніна.



