Її роботи – часто про глибину та Україну. Ті, хо хоче увіковічнити на тілі дещицю батьківщини, знають – ескізи Олександри якнайточніше передадуть всю глибину почуттів та любові до рідного. Мали приємність поспілкуватись з Олександрою Казакевич – тату-майстринею, що робить унікальні українські взори на тілі. Пропонуємо вашій увазі нашу розмову. Приємного читання!
Коли ви беретеся за новий ескіз, що для вас важливіше — символіка чи емоція людини, яка прийшла на сеанс?
Для мене в пріоритеті емоція. Важливо вловити суть і внутрішній мотив клієнта — його настрій, стан і переживання. Саме це стає основою для створення ескізу, який буде не просто малюнком, а частиною його історії.
Чи можна сказати, що татуювання у вашій практиці — це форма сучасного оберега, продовження української традиції в новій формі?
Так, я сприймаю татуювання як сучасний оберіг. Для мене це природне продовження української традиції — тільки в новій візуальній формі. Символи, кольори й орнаменти несуть енергію предків, а через татуювання вони отримують нове життя та особистий сенс для людини.
Які українські символи найчастіше обирають люди сьогодні, і як ви пояснюєте цей вибір?
Сьогодні дуже часто обирають ружу. Це давній український символ, який уособлює життя, любов і гармонію. Для багатьох клієнтів ружа стає не лише прикрасою, а й знаком внутрішньої сили та зв’язку з традицією. У наш час цей символ звучить особливо актуально — як нагадування про коріння та неперервність культури.
Бувало так, що символ чи орнамент «не підходив» людині, ніби не резонував? Як ви це відчуваєте?
Зазвичай такого не буває, адже людина сама обирає свій оберіг. Це дуже інтуїтивний процес: символ чи орнамент знаходить саме того, кому він потрібен. Я лише допомагаю підкреслити цей вибір у формі ескізу.
Ви працюєте з особистими історіями — що для вас найбільш цінне у цих довірливих розмовах?
Для мене найбільш цінно, коли людина ділиться своїми переживаннями, планами та історіями про близьких. У цих розмовах відчувається справжня довіра — і саме вона допомагає створити ескіз, який відображає не лише зовнішній символ, а й внутрішній світ людини.
Чи можна татуюванням відновлювати пам’ять про рід, про предків? Чи маєте такі приклади у своїй практиці?
Так, звісно. Татуювання може стати дуже особистим способом відновити пам’ять про рід та предків. У своїй практиці я часто працюю з трипільськими символами та українськими оберегами, які несуть у собі давню енергію. Через такі знаки люди знаходять відчуття зв’язку з корінням і передають далі силу своєї родової пам’яті.
Український орнамент завжди був про захист і коди культури. Як ви відчуваєте його силу сьогодні, в час війни?
Сьогодні, в час війни, український орнамент звучить особливо сильно. Це не просто прикраса — це код культури, який захищає, тримає нас у зв’язку з предками й нагадує, заради чого ми боремось. Для багатьох людей він стає символом стійкості та внутрішнього оберега та дому.
Яке татуювання стало для вас найемоційнішим — тим, що залишило глибокий слід не лише на шкірі клієнта, а й у вашому серці?
Таких історій, на жаль, у мене багато. Найбільш емоційними зазвичай стають ті татуювання, які робляться на згадку про людей, яких уже немає поруч. У такі моменти я особливо відчуваю, наскільки важливою може бути моя робота — вона допомагає зберегти пам’ять і тепло у серці.
Чи бачите ви в тату-культурі простір для нового українського стилю, який може стати впізнаваним у світі?
Так, звісно. В Україні вже є багато майстрів із власним стилем і баченням, які створюють унікальні роботи, спираючись на нашу культуру й символіку. Я вірю, що саме поєднання традиційного українського орнаменту з сучасними техніками формує новий стиль, який може стати впізнаваним і цінним у світі.
Якщо б ви могли створити татуювання, яке уособлює Україну зараз, яким би воно було?
Якщо б я створювала татуювання, яке уособлює Україну зараз, це було б коло — символ єдності та цілісності. Воно відображає силу, що тримає нас разом, і нагадує про нашу непорушну єдність навіть у складні часи.
