Масниця, Колодій, Запусти, Пущення, Сиропуст, Заговини та ще багато інших назв одного і того ж свята — традиційного східнословʼянського прощання із зимою. Відзначається воно протягом цілого тижня перед Великим постом (головний тривалий піст в православ’ї, католицизмі тощо, мета якого полягає у приготуванні до святкування Великодня). Саме тому Масниця не має чіткої дати, а залежить від Великодня.
Походження
Для наших пращурів цей період означав не просто зміну пори року, а символічну перемогу світла над темрявою. Саме в цей час вшановували Ярила — бога сонця, який приносив тепло, пробуджував землю після зимового сну і давав початок новому життєвому колу. Первісно святкування було приурочене до весняного рівнодення — моменту, коли день стає рівним ночі, а світло починає остаточно переважати. Особливе значення має Прощена неділя — завершення сиропусного тижня. У цей день люди звертаються один до одного зі словами вибачення, прагнучи очистити душу від образ і примиритися перед постом. Ця традиція відображає один із ключових принципів християнської віри — покаяння та внутрішнє оновлення.
Водночас обрядовість Масниці зберігає й давні символічні дії. Одним із найвідоміших ритуалів є спалювання солом’яного опудала, яке уособлює зиму. Цей акт символізує завершення холодного періоду та народження нового життєвого циклу. Вогонь у цьому обряді виступає знаком очищення і переходу.
Важливим елементом святкування є приготування млинців. Їхня кругла форма та золотистий колір символізують сонце — головне джерело життя і тепла. У давнину вони також мали ритуальне значення і були частиною обрядової їжі, що поєднувала в собі ідеї пам’яті, вдячності та надії на майбутнє.
З’являлися нові розваги: катання на санях, спуск з льодових гірок, кулачні бої (стінка на стінку), посиденьки в шинку, веселі гуляння, будівництво сніжних хат та водіння хороводів. Млинці з різними начинками та спалювання опудала й досі залишаються основними традиціями цього свята. Тож люди просто веселились та їли дуже різноманітні страви, адже попереду був Великий піст, і потрібно було «встигнути» наїстися.
Про «Колодій»
Назва «Колодій» походить від давнього обрядового символу — колодки, яка була центральним елементом святкування. Саме вона уособлювала життєвий цикл людини. У перші дні свята жінки збиралися разом, обирали «колодку» і символічно проживали з нею всі етапи — народження, життя і смерть. Цей обряд був не лише розвагою, а й способом осмислення часу, тяглості роду та природного порядку.
Однією з найвідоміших традицій було так зване «засудження колодкою». Молодим людям, які не одружилися протягом року, прив’язували до ноги невелику дерев’яну колодку. Це був жартівливий, але символічний докір — нагадування про важливість створення сім’ї та продовження роду. Водночас покарання не було суворим: від колодки можна було «відкупитися» подарунком — стрічкою, солодощами або частуванням. Таким чином обряд поєднував гумор і святкову атмосферу.
Відмінність від російської "Масляніци"
Назва «Масниця» також має своє глибоке пояснення і походить від традиції готувати вареники з сиром, щедро политі маслом. Саме ці страви були центральними на святковому столі. Люди ходили один до одного в гості, ділилися їжею, проводили час разом і зміцнювали родинні та дружні зв’язки. Переважання молочних продуктів пояснювалося природним ритмом життя: після зими запаси м’яса вичерпувалися, а з початком весни худоба давала багато молока. Це був період достатку молочних страв напередодні Великого посту.
Українська Масниця суттєво відрізняється від російської Масляниці не лише назвами, а й змістом. В українській традиції це передусім родинне і духовне свято, присвячене примиренню, єднанню і внутрішньому очищенню. Воно зосереджене на спілкуванні, взаємоповазі та підготовці до посту. Натомість російська традиція більше акцентувала на силових змаганнях, гучних гуляннях і демонстрації фізичної сили.
У ХХ столітті багато українських традицій опинилися під загрозою зникнення через політику СРСР, яка прагнула сформувати єдину радянську культуру і витіснити локальні звичаї. Автентичні обряди Масниці поступово замінювалися стандартизованими святкуваннями, де втрачався їхній первинний сенс. Попри це, народна пам’ять змогла зберегти ключові традиції.
Сьогодні Масниця — це не лише про страви чи розваги. Це свято переходу, примирення і вдячності. Воно нагадує про важливість родини, спільності та зв’язку поколінь. Відродження традицій Колодія — це спосіб повернути не лише обряди, а й глибоке розуміння власної культурної спадщини та ідентичності.
У 2026 році сиропусний тиждень починається 16 лютого, у понеділок. Після неділі, 15 лютого, їсти м’ясне вже не можна, але можна вживати молочні продукти та сир. Останній день Масниці — Прощена неділя, завершує сиропусний тиждень. У 2026 році Прощена неділя припадає на 22 лютого.
