Від дитячих ігор з ляльками Barbie до створення академії дизайну — її творчий шлях надихає і показує, як важливо не втрачати зв’язок із собою. Незважаючи на постійні виклики, українці продовжують творити і створювати щось справді особливе. У цьому інтерв’ю ми поговорили з дизайнеркою Еліною Мартовою, засновницею проєкту ART HOUSE | СВОБОДА ТВОРЧОСТІ. Вона розповіла про ідею проєкту, труднощі під час підготовки та плани на майбутнє.
Розкажіть трошки про себе. Якими проєктами зараз займаєтесь?
Мене звати Еліна Мартова. Я дизайнерка одягу, засновниця Академії Дизайну FashionArt.House й авторка проєкту ART HOUSE|СВОБОДА ТВОРЧОСТІ. Насправді я щиро вважаю, що основним проєктом є моє життя. Саме з нього, з прожитого досвіду та цінностей, які сформувалися всередині мене, народжується все інше.
Так свого часу народилася Академія Дизайну FashionArtHouse. У мене накопичилось дуже багато досвіду, і я відчула, що важливо його почати передавати далі, щоб ці знання давали можливість розквітати новим талантам.
FashionArt.House – це Дім, де народжується мистецтво моди, де все побудоване на тому, що мої студенти вивчають себе, природу і потім транслюють все це у творчість та колекції одягу. Ми багато працюємо над дослідженням джерел натхнення, надивленістю. І основний фокус уваги стоїть на тому, щоб не слідувати тенденціям, а створювати їх. Бути автентичними й сприймати інших митців, як колег, з якими можна підсилювати один одного своїми талантами.
Та для кожного дизайнера важливо, щоб їх колекції одягу були побаченими, ідеї почутими, цінності прийнятими. Тому влітку вперше виникла ідея провести захід з показами дизайнерських колекцій, адже я пам’ятала, як мені цього не вистачало 20 років назад, коли я була студенткою факультету дизайну. І багато процесів у своїх проєктах я вибудовую саме через спостереження за тим, чого мені та митцям не вистачає для реалізації та внутрішньої легкості, при якій відбувається найщиріша творчість.
Поки готувались до заходу, я згадала, що минуло багато років, як я перестала малювати. Хоча це була моя перша творча робота — я малювала картини на замовлення в студентські роки. А потім чомусь вирішила, що потрібно обрати щось одне. Хоча мені дуже подобалось малювати. Я тоді сама для себе створила рамки… Тільки декілька років тому я відчула, що насправді творчій людині не потрібно обирати. Вона у всьому творча — це її спосіб життя та повітря, яким вона дихає.
А для мене це стало відправною точкою для народження проєкту ART HOUSE|СВОБОДА ТВОРЧОСТІ. Проєкту, про поєднання мистецтва, моди та освіти. Перший захід було проведено нещодавно. Для всіх це стало унікальним досвідом об’єднання, взаємопідтримки та платформою для українських митців, яка дає можливість показати свій талант світу, а глядачу з ним познайомитись. Насправді цей проєкт і є поєднання всіх внутрішніх частинок мене живої, творчої та справжньої. На заході було представлено: лекції від провідних спеціалістів творчої та модної індустрії, покази колекцій одягу українських дизайнерів та студентів академії дизайну, перформанси, акторська майстерність, художнє та фотомистецтво, театр, танець та музика, практика повільного споглядання на мистецтво. Хотілось донести, що все це єдине.
Чому обрали саме дизайн одягу. Як ви зрозуміли, що це дійсно Ваша справа?
Дизайн, освіта та творчість самі обрали мене. З 6 років у мене було яскраво проявлено три дитячі вподобання, які зараз і є відображенням моєї професійної реалізації.
- Я любила ляльки Barbie. Заколювала на них одяг, робила зачіски та мейк. Зараз це дизайн одягу, подіум, моделі.
- Мої батьки постійно працювали й щоб мені не було сумно, я розставляла всі свої іграшки та розмовляла з ними, вчила їх чомусь, давала їм завдання. Тепер у мене є академія дизайну.
- Часто я сідала і перемальовувала з листівок малюнки й придумувала до них історії, які записувала в блокнот. Це творчі проєкти, які народжуються спостерігаючи за всім навколо.
Насправді я вірю, що кожен із нас має своє призначення, яке зазвичай проявляється в дитинстві, коли ми ще кристально чисті й щирі у своїх бажаннях. Згодом соціальний тиск і зневіра віддаляє людей від справжнього покликання. Моя ж внутрішня місія — повертати людей до себе справжніх, до свого коріння й глибини в мистецтві.
Поділіться, як минув захід ART House чи вдалось реалізувати все заплановане?
З погляду представленої творчості, залучених митців та загальної атмосфери — все відбулося чудово і навіть краще, ніж планувалося на початку. На нас звернули увагу медіа, а доля подарувала мені знайомство з вами (мається на увазі медіа КАМО).
Дякуємо, ми залюбки підтримаємо такий чудовий проєкт! (редакція КАМО)
Наразі ми продовжуємо працювати над популяризацією проєкту. Особисто для мене це дуже цінно і є підтвердженням того, що ми все зробили правильно, і що людям зараз надзвичайно потрібен простір взаємопідтримки, де можна відверто ділитися досвідом, бути прийнятим і бути собою. Радісно було спостерігати за митцями, які презентували своє мистецтво і бачили, що воно є цінним для людей. Складність полягала в тому, що захід відбувався після сильних обстрілів, а в приміщенні через відсутність електрики було дуже холодно. Ми постійно намагалися розв’язати ці питання, і на це було спрямовано великий ресурс команди — до такого ми не були готові. Проте я пишаюся тим, що ми нічого не скасували, як це зробила б більшість бізнес-проєктів. Було прийнято рішення провести захід, навіть за умови його фінансової нерентабельності. Тому що я вірю: є речі, значно важливіші за прорахунки. Це те, що створювалося місяцями, те, на що чекали митці, і ми не могли це скасувати.
З мого боку це було рішення не лише про захід. Це було рішення про реалізацію мрії кожного всередині цього проєкту. Інакше вчинити було неможливо. Великим бонусом для мене стало усвідомлення того, яка сильна та професійна команда зібралася для реалізації проєкту. Усі діяли як єдиний організм, попри всі незаплановані організаційні нюанси. І це для мене найбільша цінність, яку неможливо придбати: вона або є, або її немає.
Як виникла взагалі ідея такого мистецько-освітнього проєкту? Яку головну цінність Ви прагнете донести авдиторії?
Ідея проєкту виникла через спостереження, вивчення себе, людей поруч, їх запиту та надання цьому всьому живого життя.
Наші ключові цінності це:
- Свобода — бути собою.
- Мистецтво — як мова душі.
- Колаборація та взаємопідтримка — замість конкуренції.
- Культура та цінності — як натхнення для сучасного дизайну.
“Твори. Відчувай. Будь собою. Мистецтво починається там, де закінчуються правила”.
Що найбільше сподобалось людям, адже у вас була дуже насичена програма саме 11 січня. Різні виставки, покази та інше.
Гостям дуже сподобалась ідея поєднання різних видів мистецтва в одному просторі. Неодноразово відзначали високий рівень презентації: дизайнерські колекції одягу, візуальне мистецтво, театр — для нас це надзвичайно важливо, адже ми прагнемо створювати якісний продукт. Окрім того, всі відчували теплу, родинну атмосферу, що панувала всередині. Багато хто ділився враженнями, цікавився, що ж буде далі, і попри прохолоду люди грілися біля каміна та залишалися з нами, за що ми їм щиро вдячні.
Що було найважчим у підготовці такого заходу?
Найважчим для мене особисто стала безперервна комунікація з великою кількістю людей: команда, митці, гості. Я творча людина і часто можу тижнями працювати над чимось, спілкуючись лише з «моїми» людьми. Але останні три місяці мій телефон майже не замовкав, і мені доводилось цілодобово знаходити потрібні слова для співробітників, партнерів. Кожен особливий, зі своїм баченням, і я відчувала, що мене не вистачає на всіх. Часто я просто зачинялася і плакала у студії, щоб хоч якось зняти напругу і не нести це додому. Мене там майже не бачили, і моїй родині було непросто — за що їм окрема велика подяка за підтримку.
У середині проєкту ми з моєю партнеркою, художницею Альоною Корольовою, яка теж активно займалась організацією, усвідомили, що організаційно-технічні питання дуже важливі й мають багато нюансів, про які ми раніше навіть не підозрювали, живучи у творчому світі. Але найголовніше — ми все ж впорались.
Фінансова сторона також виявилась складним викликом. Захід створювався на основі особистих інвестицій без додаткового залучення коштів, і саме у такому масштабі я зрозуміла, що фінансова підтримка дуже потрібна для внутрішнього спокою і легшого процесу реалізації.
Які подальші плани у проєкту? Чи будуть ще проводитись такі івенти?
Плануємо відновити сили та розпочати підготовку до літнього заходу. Хочеться, щоб він відбувався кожні пів року. Нам цікаво розвиватися далі, знаходити й відкривати нові таланти, підтримувати тих, хто вже став частиною проєкту. Також ми прагнемо показати митцям і гостям, що об’єднуючись для спільного розвитку, ми досягаємо результатів значно швидше. Хочемо вчитися разом глибше дивитися на мистецтво, перестати його критикувати, а навпаки — відчувати та поважати нашу мистецьку культуру. Адже саме вона формує нас, дарує щастя в момент творчості й повертає до себе справжніх, до нашого коріння. Це важливий момент для кожного, бо через мистецтво відроджується народ і культура, і це те, що ми залишаємо після себе для збереження та відродження нашої історії. Сьогодні, в умовах війни, ми, митці, несемо особливу місію — творимо нову мистецьку історію нашої країни.
