Архітектурна спадщина України і яка вона тепер: Беатриса Петьовка

10 Жовтня, 2025

Редакція КАМО зустрілася з Беатрисою Петьовкою — дизайнеркою, що мислить як архітектор і відчуває простір як мистецтво. Її роботи поєднують функціональність і філософію, а ставлення до архітектури — це не просто естетика форм, а спосіб зчитувати час і людину через простір. Ми говорили з Беатрисою про архітектурну спадщину України: її велич і вразливість, про будівлі, що формують наше відчуття дому, і про те, чому збереження архітектури — це збереження самої ідентичності.

Беатриса Петьовка — дизайнерка з архітектурним мисленням, фешн-натхненниця, інфлюенсерка, співзасновниця дизайн-бюро Svoy Design Group та The Dome Interior House, які спеціалізуються на концептуальних рішеннях масштабних дизайнерських завдань.

Об’єкти, які мають особливе значення для Беатриси

Оперний театр у Львові

“Це справжня перлина архітектури кінця ХІХ століття. Вражає поєднання ренесансних та барокових мотивів, багатий декор, пропорції та монументальність. Для мене як дизайнера важливо, що будівля одночасно велична й гармонійна, а інтер’єри — зразок того, як архітектура може створювати емоційний настрій”.

Будинок органної музики (колишній костел Марії Магдалини)

“Ця споруда привертає увагу своєю готичною вертикаллю і водночас відчуттям камерності. Тут дуже чітко відчувається сакральність простору, яка впливає навіть на сучасне його використання. Для мене цінно, що будівля “живе” і сьогодні, залишаючись архітектурним символом”.

Ужгородський замок

“Його масивність та історичні нашарування архітектурних стилів створюють унікальну атмосферу. Мені як архітектору цікаво, як середньовічна оборонна архітектура може поєднуватися з пізнішими добудовами і при цьому залишатися єдиним ансамблем. Це наочний приклад того, як архітектура стає літописом історії”.

Дерев’яні церкви Закарпаття (наприклад, церква Святого Архангела Михаїла в Ужку)

“Тут вражає майстерність народних творців, які без сучасних інструментів створювали такі витончені й водночас функціональні споруди. Для мене це символ автентичності та зв’язку з природою, де дерево “дихає” разом із людиною”.

Як ви оцінюєте стан архітектурної спадщини України зараз?

“Стан архітектурної спадщини України зараз можна оцінити як критичний: ця проблема існувала і до війни, а з війною ситуація тільки погіршилася — бракує ресурсів для їхнього захисту та реставрації. Водночас з’являються позитивні ініціативи — міжнародні та локальні проєкти, реєстрація й документування об’єктів, перші кроки до майбутнього відновлення. Тож попри великі втрати, є надія на збереження та відновлення спадщини”.

Що найбільше болить: руйнування війною, байдужість суспільства, чи відсутність системного підходу до реставрації?

“Найбільше болить те, що ці фактори накладаються один на одного.

Війна завдає найбільш відчутних і непоправних втрат — знищені пам’ятки вже не відновити у первісному вигляді.
Байдужість суспільства через брак освіти та обізнаності суспільства, бо без широкої підтримки й розуміння цінності навіть збережені об’єкти ризикують занепасти.
Відсутність системного підходу до реставрації не дозволяє працювати на випередження: часто діють лише після руйнувань, а не для їхнього запобігання”.

Приклади обʼєктів, де, на думку Беатриси, збереження таки вдалося

Горянська ротонда, Ужгород

“Горянська церква Покрови пресвятої Богородиці — найдавніша мурована пам’ятка Ужгорода й один з найстаріших храмів України, зараз це шестикутна будова ХІ-ХІІІ ст., в товщу стін якої врізано шість навпівкруглих ніш із трьома вікнами, зверху на будові лежить полегшений тамбур із шістьма вікнами, а внутрішні стіни розписані у ХІV ст. художниками в стилі італійської проторенесансної школи Джотто. Фрески відображають картини з Нового Заповіту і життя Христа, наприклад: “Благовіщення”, “Втеча в Єгипет”, “Поклоніння волхвів Христу”, “Тайна вечеря”, “Христос перед Пілатом”, “Шлях на Голгофу”, “Розп’яття””.

Струківський храм, Ясіня

“У червні 2013 року храм Вознесіння Господнього (Струківська) увійшов до числа українських дерев’яних церков, включених до Списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Дерев’яний храм збудовано в 1824 р. і є головною складовою ансамблю, що підкреслюється розміщенням на кращій для огляду мисоподібній ділянці.

Розпланувально-просторова структура храму – хрещата, в ній середохрестя (5,5:5,5 м) ширше за прилеглі зруби (3,5 м), а північний і південний зруби коротші за східний і західний. Усі прируби перекриті коробовими склепіннями з двома перехресними сволоками та двосхилими під ґонтом дахами з трикутними фронтонами, завершеними маківками. Центральний четверик через трикутники переходить у восьмерик, завершений восьмигранним наметом і маківкою з перехватом. Рівень гребенів прирубів досягає низу кавового намету, що сприяє гармонійній взаємопідпорядкованості й урівноваженості всіх об’ємів храму та його монументальності”.

Стародавні винні підвали Добо, Середнє

“Побудовані у XVI сторіччі, ці підвали вважаються найдавнішим центром виноробства у всьому Закарпатті.

Підвали були закладені 1557 року Франциском Стефаном і Домініком Добо, про що свідчить кам’яна табличка біля старого входу в підземелля. Будівництво підвалів велося силами полонених турків. Їх загальна довжина склала 4,5 км. Спочатку підвали грали роль підземного притулку при нападі ворогів, однак поступово перетворилися на виносховище. Тунелі висічені в туфі — пористій породі вулканічного походження. У середині постійна температура 12 оС, що є ідеальними умовами для витримки вина”.

Найдавніший дерев’яний храм України, Колодне

“Храм святого Миколая Чудотворця — одна з найвидатніших та найдавніших пам’яток українського церковного будівництва, приклад синтезу архітектури, монументального настінного живопису і прикладного декоративного мистецтва XV-XVIII століть. Первісно збудована 1470 року.

На кутових баштах було встановлено артилерію, що тримала під обстрілом усі підступи до замку. П´ятий бастіон, кілевидної форми, знаходиться з північного фасаду замку. Поруч із чим бастіоном колись була ще одна брама, що вела до замку, її сліди збереглися до нашого часу. Вона з’єднувала замок із зовнішнім, так званим «гусарським» замком, побудованим із дерева. Всередині Ужгородського замку є внутрішній дворик розміром 25 на 25 метрів з колодязем, що постачав гарнізон водою”.

Філармонія (колишня синагога), Ужгород

“Синагога, побудована за проектом архітекторів Дюли Паппа та Ференца Саболча у псевдомавританському стилі; відкрита в 1904 році. Зараз приміщення використовує Закарпатська обласна філармонія.

Сама будівля стояла на цоколі з рожевого мармуру, стіни її були облицьовані декоративною клінкерною цеглою і червоними керамічними плитами, портал вікон прикрашений червоним штучним мармуром. Яскравим елементом фасаду будівлі був центральний балкон зі зображенням зірки Давида, вписаної у велике коло. Вінчали будівлю символічні Скрижалі Заповіту.

Пізніше у філармонії був встановлений орган з трьома клавіатурами, один з найкращих в Україні орган з трьома клавіатурами та 2250 трубами”.

Як старі архітектурні прийоми є джерелом натхнення для сучасного дизайну?

“Старі архітектурні прийоми дають сучасним творцям багатий арсенал ідей: від декоративних орнаментів до принципів планування простору. Вони допомагають поєднати історичну спадщину з новітніми технологіями та створювати унікальні, впізнавані образи”.

Чому збереження архітектурної спадщини = збереження культурної ідентичності?

“Збереження архітектурної спадщини дорівнює збереженню культурної ідентичності, бо будівлі та пам’ятки — це «матеріальна пам’ять» народу. Вони втілюють історію, традиції, світогляд і цінності попередніх поколінь. Втрачаючи їх, суспільство ризикує втратити зв’язок із власним корінням, а отже і відчуття належності до своєї культури. Натомість догляд за спадщиною підтримує історичну тяглість, формує національну гордість і допомагає передати ідентичність майбутнім поколінням”.