Для українських митців сьогодні, зокрема тих, хто продовжує обирати місцем свого постійного проживання Україну, склалася доволі суперечлива та неоднозначна ситуація. З одного боку, війна значно розширила можливості для митців: вони мають ширший доступ до міжнародних проєктів та резиденцій. Водночас їхня творчість загалом перебуває під загрозою.
Війна триває вже понад 10 років. За цей період, напевно, не залишилося родини в Україні, на яку вона не вплинула. Митці, які найтонше відчувають страхіття війни, є своєрідними трансляторами подій для українського та міжнародного суспільства. Але й вони потребують хвилин спокою, розмов і відновлення, які дають їм снагу відверто говорити про цю війну.
Міркуючи про це, виникла ідея резиденції «Відпуст» — простору для діалогу та відновлення. Насамперед вона створена для митців візуального сектору. Але відбір учасників відбувався не лише на основі їхньої творчої діяльності. Команда проєкту зважала на обставини, які художники проживають. Обрані учасники проживають у прифронтових містах, є внутрішньо переміщеними особами, мають рідних, які зараз захищають нашу державу, або чиє майно постраждало від воєнних дій.
Можливість відпустити буденне, перепочити від повсякденних негараздів задала основний напрямок взаємодії з митцями. Важливо було також перенести фокус із проєктів, які відбуваються у великих містах, таких як Львів чи Київ, на невелике провінційне, але глибоко історичне містечко Жовква. Архітектурний ландшафт міста з його унікальним ренесансно-урбаністичним укладом та мультикультурною спадщиною мав перетворитися на активного учасника діалогу, живий палімпсест. Захоплення природними та архітектурними ландшафтами Жовківщини та їхнє дослідження в межах тем, які цікавили авторів, реалізувалося у більшості робіт, створених резидентами.
Десять днів резиденції. Хотілося зробити дуже багато. Але, зважаючи на психологічний стан учасників, було вирішено змістити акцент із підвищеної творчої продуктивності, яка могла спричинити ще вищий рівень стресу, на психологічне відновлення. Створення підсумкового об’єкта чи серії творів не було обов’язковим. Йшлося насамперед про повноцінне повернення до творчого процесу через практики групової терапії у співпраці з професійними психологинями.
Звісно, формат емоційного оголення чи глибинного терапевтичного втручання не міг бути результативним за такий короткий термін. Тому фахівчині-психологині обрали шлях психологічної едукації, що дало учасникам можливість краще зрозуміти себе та свої реакції на певні події й підвищений рівень стресу. Водночас ідея вільного творчого процесу, відновлення відчуття безпеки та подолання почуття провини за ментальну паузу активізували внутрішній ресурс авторів. Результатом цього став повноцінний виставковий проєкт, який є виразно полімедійним та вражає розмаїттям тем.
Митці, які взяли участь у резиденції, провзаємодіяли з простором міста, який поєднав у собі тяглість культури та історичну стійкість. Під час роботи митці створили як доволі традиційні пленерно-урбаністичні живописні полотна на тлі міста, так і фантазійні рефлексії на тему його можливих трансформацій. Вид на Вічеву площу, головну площу містечка, та знайдені на місці артефакти допомогли доповнити ті роботи, які пов’язані з адаптацією досвіду та пам’яті. Зокрема, таким є проєкт Оксани Жарун, мисткині з Кривого Рогу, «Тобі один чи два шматочки?», а також «макет» Жовкви Елеонори Павлюченко «Масштаб звичного». Мисткині дослідили поняття дому та його сприйняття крізь призму погляду ззовні, певного відсторонення, а також тему спогадів.
Теми пам’яті, дому, сприйняття себе та подій довкола стали основними для досліджень, які митцям вдалося провести протягом резиденції. У цьому випадку травматичний досвід сучасності наклався на сприйняття матеріальної та нематеріальної спадщини. Він трансформував особисті відчуття у певну філософську рефлексію про майбутнє.
Резиденція «Відпуст» у Жовкві показала дієвість популярного сьогодні у світі підходу до турботи про митців в умовах війни, де ключовим фактором повернення до творчості стає не праця на результат, а віднайдення ментального ресурсу та відчуття безпеки. Зняття вимоги обов’язкового підсумкового виробу дозволило зменшити тиск зовнішніх і внутрішніх очікувань, а взаємодія з унікальним історико-просторовим контекстом Жовківщини спонукала учасників подолати творчу кризу.
Проєкт Резиденції діалогу та відновлення «Відпуст» реалізується ГО «Екологія. Культура. Мистецтво» за підтримки Британської Ради (British Council) у партнерстві з Українським культурним фондом (УКФ).
Авторка: кураторка резиденції «Відпуст», кандидатка мистецтвознавства Олена Якимова
Фото: Анастасія Редченко, Галина Заверуха, Ігор Сальніков та Вікторія Темна
