Напередодні Дня морської піхоти в Києві відбулася зустріч «Історії про Донбас та морську піхоту: легенди від легенд», присвячена воїнам 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського.
Нагадаємо, під час події своїми історіями про Донбас, оборону Маріуполя та службу в морській піхоті поділилися Герої України, командири та військовослужбовці 36-ї ОБрМП, а також спеціальні гості — музиканти, фотографи та автори документального кіно про війну.
Одним із учасників зустрічі став військовослужбовець 501-го окремого батальйону морської піхоти з позивним «Вчитель». У розмові він розповів, як майбутня педагогічна професія вплинула на його військовий шлях, яким він побачив Донбас за роки служби та чому цивільний досвід у війську часто стає не менш важливим за бойову підготовку.
Ваш позивний — «Вчитель». Чи пов’язаний він із Вашою професією до війни? Які навички з цивільного життя виявилися найціннішими на фронті?
Мій позивний — «Вчитель», тому що до повномасштабного вторгнення я навчався на вчителя початкових класів. Під час БЗВП у 2023 році побратими дізналися про мою майбутню професію й одразу почали називати мене Вчителем. З того часу цей позивний за мною і закріпився.
Однією з найцінніших навичок із цивільного життя на фронті для мене стало вміння працювати з людьми. Тут усі дуже різні, але для успішного виконання завдань потрібно швидко знаходити спільну мову, вибудовувати взаєморозуміння та діяти як єдина команда.
За роки служби на Донеччині ви бачили різні міста й села регіону. Але яким Донбас запам’ятався Вам найбільше і що саме?
На Донбасі мені довелося побувати в багатьох різних місцях. Цей край має неймовірно красиву природу та справді заворожуючі пейзажі. Особливо мене вразили величні терикони — до того, як потрапив на Донеччину, нічого подібного я не бачив. Кожен населений пункт залишає свої особливі спогади, але найбільше мене вразили люди Донбасу. Попри всі труднощі та жахи війни, це надзвичайно сильні, стійкі й мужні люди, які продовжують жити, працювати та підтримувати одне одного навіть у найскладніші часи.
Чого, на Вашу думку, цивільні українці досі не розуміють про службу в морській піхоті, які сучасні способи долучення до війська на ваш погляд є найбільш актуальними?
Багато цивільних українців вважають, що морська піхота — це виключно штурмові дії та один із найсуворіших родів військ. Насправді ж сучасна морська піхота об’єднує велику кількість різних спеціальностей. Тут потрібні оператори БПЛА, зв’язківці, медики, водії, механіки, розвідники, фахівці з логістики та багато інших спеціалістів. Тому кожен, хто має бажання служити та бути корисним державі, може знайти своє місце й застосувати свої навички. Вважаю, що найкращий спосіб долучитися до війська — самостійно звернутися до рекрутингового центру та обрати напрям служби, який найбільше підходить. Так людина свідомо робить свій вибір і має можливість реалізувати свої навички там, де вони принесуть найбільшу користь.
Чи могли би Ви поділитися, згідно Вашого особистого прикладу: яку роль відіграє цивільний досвід під час виконання службових завдань?
На моєму особистому прикладі цивільний досвід відіграв дуже важливу роль під час служби. До війни я навчався на вчителя початкових класів, і багато навичок, здобутих у цивільному житті, стали корисними у війську.
Насамперед це вміння знаходити підхід до людей, комунікувати та працювати в команді. Тут доводиться взаємодіяти з великою кількістю людей, швидко знаходити спільну мову, передавати досвід і допомагати побратимам адаптуватися до нових умов.
Авторка: Юлія Самохіна
