«Нетрі» — це густі, важкопрохідні лісові зарості, хащі. У виставці ця ідея стає основою для двох різних художніх підходів до зображення природи.
Живопис Олексія Литвиненка — це спокійне, зосереджене споглядання. Художник працює тонким пензлем, фіксуючи дихання і рух рослин, подібно до майстрів стилю ґунбі. Його роботи нагадують про практики дзен — спостереження за світом без негативних емоцій і пошук краси у звичних речах. Детально прописані стебла, гілки та листя поєднуються з поетикою хайку, а простори полотен передають мінливі настрої природи.
Натомість живопис Олексія Малих — це «мистецтво неспокою». Його краєвиди виникають із підсвідомості: фарби рухаються стрімко, туш розливається вільно, відсилаючи до техніки хацубоку. Чорні лінії та розмиті плями формують хащі, а насичені кольори створюють тривожну атмосферу. У цих роботах містичність природи стає відчутною, а енергія середовища — неконтрольованою.
Два підходи — різні за емоцією та естетикою — перетинаються у спільному прагненні дістатися «нетрів» як символу найглибшого і найпотаємнішого.
