ЦУМ Київ запускає осінній арт-сезон, присвячений двом символам українського шістдесятництва — Аллі Горській та Віктору Зарецькому. Їхні імена вписані в історію не лише як творців нової мови українського монументального мистецтва, а й як голосів свободи, гідності й національної самобутності.
У вітринах ЦУМу оживають 7 сучасних інтерпретацій, натхненних їхніми роботами. Це не музейні копії, а нове прочитання — своєрідний «калейдоскоп епохи», який виносить образи й кольори зі стін і полотен у пульсуючий простір міста.
«Ми прагнули не лише представити творчість Горської та Зарецького, а й створити досвід, у якому глядач відчує силу їхньої енергії. Роботи подружжя — не артефакти минулого, а живий код культури», — зазначає команда ЦУМ Київ.
Вітрина 1. Алла Горська, «Ескіз розпису», 1967
Бірюзові, жовтогарячі та пурпурні форми пульсують, мов живий організм. Об’ємна стилістика відсилає до мозаїки, в яку можна «увійти». Це про мистецтво, що проростає у світ.
Вітрина 2. Алла Горська, «Синій чоловік з рукою», 1963
Геометрія, сині та червоні площини, постать у русі. Це портрет сили — людини, яка чинить опір.
Вітрина 3. Віктор Зарецький, «Реквієм», 1980
Горизонтальні смуги, зміщені обриси, емоційна симфонія кольору. У вітрині — фігури, що втілюють внутрішнє переживання. Це не втрати, а те, що залишається назавжди.
Вітрина 4. Алла Горська, «Танок», 1964
Козак у динаміці, колористика — рожевий, м’ятний, блакитний. Це танець кольорів і ритмів, у якому звучить український код.
Вітрина 5. Віктор Зарецький, «Осінь. Вітер», 1977
Фіолетово-помаранчевий пейзаж, дерева, що гнуться від вітру. Атмосфера тиші й глибини. Спеціально створений килим додає тактильності.
Вітрина 6. Алла Горська, «Ескіз розпису», 1967
Дерево життя, орнаментальні мотиви, світло. Жовтий фон і рожево-зелені форми створюють відчуття оновлення й життєствердності.
Проєкт реалізовано у співпраці з Фондом Алли Горської та Віктора Зарецького, який заснувала їхня онука Олена Зарецька. Частину творів митців сьогодні можна побачити лише онлайн, тож цитування їхніх картин у міському просторі — спосіб знову й знову повертати пам’ять.
Команда ЦУМу експериментувала з об’ємними формами, імітацією плитки, мозаїчними «розсипами». Для двох вітрин спеціально створили килими за палітрою Зарецького — вперше у вітринному оформленні. Це надало експозиції відчуття матеріальності й глибини.
Йдеться не про відтворення оригіналів, а про їх оживлення. «Мета — створити атмосферу, коли глядач опиняється всередині твору», — пояснюють у ЦУМ.
