Сучасна українська творчість наповнюється новими сенсами — особливо поезія, що сьогодні народжується з болю. Це відображення нашої реальності. У поетичних рядках відчуваються біль, втрати, тривога й неспокій. Але водночас у поезії живе сила пам’яті, любов, віра та надія. Ці рядки зберігають пам’ять і спогади, підтримують, надихають і допомагають знаходити сили йти далі, вірити та рухатися вперед через любов, надію й віру.
Хочемо розповісти про авторок — жіночі голоси, що звучать чесно, вразливо і водночас сильно. Їхня поезія — вагомий внесок у сучасну українську культуру. Їхні тексти водночас є документацією болю, краси та глибоких сенсів. Це вірші — варті уваги: їх пишуть і відомі авторки, і ті, хто лише починає свій шлях у поезії.
Тетяна Власова — відома поетеса. Перший вірш публікує у Facebook під час Революції Гідності, і він відгукується багатьом. Пізніше публікує вірші про події Майдану, а згодом — про війну. Її творчість охоплює не лише соціальні теми, а й любовну лірику.
Разом з відомим режисером і актором Ахтемом Сеітаблаєвим вони проводять поетичні вечори на підтримку ЗСУ, які завжди збирають повні зали.
У 2021 році вийшла перша збірка поезій — «Ефект близькості». Це калейдоскоп людських історій, майстерно обрамлених символами й римами, що охоплює хронологію подій у країні — від Революції Гідності до сьогодення. У віршах-історіях — людські почуття, розчарування і надії, мрії та емоції.
У червні 2025 року авторка презентує нову поетичну збірку «Вільність». У книжці звучать голоси українців, серед яких читач може впізнати і власний. Кожен переживає війну по-своєму, але всіх об’єднує воля — шлях до свободи і вільності. Збірка наповнена хроніками сьогодення: авторка називає речі своїми іменами, шукає нові формули емоцій і сенсів.
Її вірші щирі, без пафосу і без ідеалізації реалій життя, часто розмиті межі між поезією і прозою, створюючи унікальний стиль, який водночас наповнений любов’ю та ніжністю.
Катерина Калитко — українська поетеса з Вінниці, письменниця, перекладачка, лауреатка численних літературних премій, а також засновниця унікального в Україні фестивалю короткого оповідання «Intermezzo».
Дебютувала у сімнадцятирічному віці як лауреатка поетичного конкурсу «Гранослов» (1999). Відома своєю глибокою поетичною мовою, у якій поєднуються особисте та історичне, культурні коди Балкан і України. У її творах звучать теми болю, війни, втрат, любові, пам’яті та ідентичності.
Авторка шести поетичних збірок, серед яких:
- «Сьогоднішнє завтрашнє» (2001),
- «Катівня. Виноградник. Дім» (2014),
- «Бунар» (2018),
- «Ніхто нас тут не знає, і ми – нікого» (2019, відзначена премією «ЛітАкцент року»),
- «Люди з дієсловами» (2022),
- «Відкритий перелом голосу» (2024).
У 2023 році отримала Шевченківську премію у номінації «Література» за збірку «Орден мовчальниць». Її твори перекладено англійською, італійською, німецькою, івритом та багатьма слов’янськими мовами.
Любов Якимчук — українська письменниця, сценаристка родом із Первомайська Луганської області. Дебютна поетична збірка Любові Якимчук «, як МОДА» вийшла влітку 2009 року. Книга містить авторське передслово. Окрім поезій у традиційному текстовому вигляді та двох поем, у збірці представлені візуальні вірші та фотопоезія.
Друга книга поетки «Абрикоси Донбасу» вийшла влітку 2015 року. Збірка поезій, що передає важкі й болісні часи війни на сході України. Авторка у віршах змальовує життя на Донбасі. Поезії насичені метафорами та символами, що підкреслюють важливість родинного дому, зруйнованого війною.
Вірші авторки перекладені більш ніж 15 мовами, а її голос звучав на сценах Гарварду, Колумбійського університету та навіть під час церемонії Grammy.
Юлія Мусаковська — українська поетка, письменниця й перекладачка, родом зі Львова. Її твори поєднують глибоку емоційність із тонкою соціальною чутливістю, що знайшло відгук у читачів як в Україні, так і за її межами.
Авторка шести поетичних збірок: «На видих і на вдих» (2010), «Маски» (2011), «Полювання на тишу» (2014), «Чоловіки, жінки і діти» (2015), «Бог свободи» (2021) та «Каміння і цвяхи» (2024). Вірші поетки перекладені понад тридцятьма мовами. Збірка «Бог свободи» (2021) була номінована на Шевченківську премію та потрапила до короткого списку Премії Львова — Міста літератури ЮНЕСКО. У 2024 році «Бог свободи» вийшла англійською у США під назвою The God of Freedom.
Ярина Чорногуз — українська поетка, бойова медикиня, перекладачка, військовослужбовиця.
Авторка збірок віршів «Як вигинається воєнне коло» (2020) та «Dasein: оборона присутності» (2023). Лавреатка IV премії літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» за збірку «Як вигинається воєнне коло». Це збірка поезій про світ людини з країни, що змушена вести оборонну війну, аби зберегти свою незалежність. Авторка зустріла цю війну як волонтерка-медикиня, а згодом стала військовою. Попри біль утрати, вона відчула, що саме на війні можна зустріти справжність, якої не знайти більше ніде.
«Dasein: оборона присутності» — збірка віршів військової, яка проживає біль утрати й усвідомлює своє місце у цій війні. Це своєрідні листи з фронту — про втрату побратимів і посестер, про буття на війні тут і тепер, про прийняття власного вибору піти воювати, про те, яким буде світ після всього цього болю, що розриває зсередини.
Юлія «Тайра» Паєвська — відома українська парамедикиня, українська військовослужбовиця, доброволиця, парамедикиня, психологиня, офіцерка корпусу НГУ «Хартія». У березні 2022 року потрапила до російського полону, була звільнена через три місяці, в червні 2022-го.
Авторка збірки поезії «Наживо» – поезія, що несе правду крізь полон і війну у часи, коли правда має ціну життя, а слово стає зброєю. Поетична збірка Юлії Паєвської «Наживо» постає голосом героїні, що пережила окупацію, полон, гуманітарну місію та смерть поруч, але не зламалась.
Тоня Корнута — сучасна українська поетеса і військовослужбовиця, журналістка і громадська діячка.
Її вірші увійшли до серії збірок про любов і війну від видавництва «Книга Love 2.0. Любов і війна» та збірки для української діаспори «Слова єднають океани». Поезія Тоні — це голос, що звучить із серця війни і підтримує тих, хто бореться на передовій і у тилу.
Таня-Марія Литвинюк — молода поетка і журналістка, яка народилася на Вінниччині. Її творчість відзначається свіжістю, легкістю і щирістю це відчувається у її поетичних текстах. Її вірші увійшли до серії збірок про любов і війну від видавництва «Книга Love 2.0. Любов і війна».
Мар’яна Савка — українська поетеса, Українська поетеса, письменниця, літературознавиця, публіцистка, головна редакторка та співзасновниця «Видавництва Старого Лева», перекладачка, громадська діячка, волонтерка, Лідерка тріо «Мар’яничі». засновниця міжнародного фестивалю «Земля Поетів», написала слова і музику до мюзиклу для всієї родини «Пиши листи до Миколая» (2023).
Її поезія охоплює теми жіночості, любові, внутрішньої сили й культури пам’яті. Книга «Гірка мандрагора» була відзначена на Форумі видавців у Львові, а епістолярно-поетична збірка «Листи з Литви / Листи зі Львова» (2016) у співавторстві з Маріанною Кіяновською стала важливим діалогом поетес про війну і життя.
У творчому доробку письменниці — поетичні збірки «Оголені русла» (1995), «Малюнки на камені» (1998), «Гірка мандрагора» (2002, лауреат IX Форуму видавців у Львові), «Кохання і війна» (у співавторстві з Маріанною Кіяновською, 2002), «Квіти цмину» (2006), «Бостон-джаз» (2008), «Тінь Риби» (2010), «Пора плодів і квітів» (2013), «Оптика Бога» (2019), «Радуйся, жінко!» (2021), «Навіки ніжні» (2024).
