Три координати в новій поезії П. Вишебаби «Марґіналії»: рецензія

«Марґіналії» — нова поетична збірка військовослужбовця Павла Вишебаби, у якій війна постає не лише як фронт, а й як внутрішній простір людини. Розповідаємо, як через образи дерев'яного солдатика, електронних листів і кохання автор говорить про втрати, пам'ять, вибір і надію, а ілюстрації Олени Гудими відкривають для цих текстів ще один вимір.

На полицях книгарень нещодавно з’явилася нова збірка військовослужбовця Павла Вишебаби «Марґіналії», яка одразу привернула увагу читачів незвичним дизайном і промовистою назвою.

У перекладі з латини marginalis означає «той, що перебуває на краю». В одному з інтерв’ю Павло Вишебаба так висловився про цю книгу: «Кожну тему у новій збірці представляють три вірші – три точки зору. Як мінометники визначають ціль за координатами x, y, h, так і автор шукає себе та вчиться жити у цьому просторі».

Павло Вишебаба

Гортаючи сторінки «Марґіналій», читач відкриває для себе нові виміри, які, окрім поетичного слова, зачаровують ілюстраціями Олени Гудими. Поєднання поезії та графіки створює цілісний художній простір, у якому виникає невидимий зв’язок між читачем, поетом та ілюстраторкою.

Автор говорить із нами крізь ці три виміри про реалії війни, що залишають не лише пробиті дахи осель, а й глибокі відбитки в людській психіці. Одним із ключових образів постає дерев’яна фігурка солдатика:

«коли тобі до рук траплялась
дерев’яна фігурка
припустимо солдатика
ти одразу бралась вивчати її деталі
вирізьблені аж до ґудзика на мундирі
розфарбовані аж до гачка на мушкеті
чи що там у нього за зброя
і останнє над чим ти могла б замислитися
що колись він був деревом…».

Ця метафора переростає у глибокий роздум українського читача, який усвідомлює, що колись і ми були тим вічно живим, квітучим деревом. Проте загарбницька рука імперської Росії вкотре посягнула на чуже, тож нам не залишилося іншого вибору, окрім міцно прорости корінням у власний ґрунт, одягнути броню й узяти до рук зброю.

Другим вагомим образом постають електронні листи. Саме вони чи не найсильніше відлунюють досвід початку повномасштабного вторгнення: «привіт. усе гаразд?».

Третім образом, який тісно переплітається з іншими, є кохання. Чи можливе воно в умовах війни? Хіба не кохання й поезія рятують наш душевний стан від руйнівного впливу війни?

Безперечно, художній простір «Марґіналій» значно масштабніший за окреслені нами координати-символи. Кожен читач може віднайти у збірці власні сенси, а також, придбавши її у видавництві «Віхола», долучитися до системної підтримки підрозділу аеророзвідників бригади «Чорний ліс».

Авторка: Марʼяна Ярема

Нехай українське мистецтво й слово шириться — поділися з тими, кому це близьке:

Facebook
Threads
Pinterest
Telegram

Вам також може бути цікаво:

«Потім можна всім казати, що був на оргії»: історії творців найвідвертішої студентської вистави

Експериментальна вистава «Оргія» за Лесею Українкою від режисерки Софії Денисюк у Будинку кіно — це розмова про свободу, імперію, гідність і колоніальність через живу музику, пластику, тіло та глину. Ми поспілкувалися з командою постановки про її створення, особисті відкриття та виклики.

Read More »

Ми в соцмережах:

Пошук

Знайди найцікавіше за одним словом.