День батька в Україні відзначають відносно недавно. Є діти, які вже звикли до цього свята, а є й такі, для яких воно ще залишається дещо незвичним. Проте тут важливо інше: якщо в сім’ї святкують День матері, День батька та День дитини, то кожне з цих свят має свою цінність.
Адже це свято на честь конкретної людини, і воно дає можливість прожити ті емоції, для яких у повсякденному житті іноді просто не знаходиться часу.
Також хочу наголосити, що коли діти починають сумніватися в собі, саме слова батька часто допомагають їм зміцнити самооцінку. Безумовно, мама теж відіграє важливу роль, але батьківське слово нерідко має особливу вагу. Жінки зазвичай більш емоційні, чутливі та турботливі, а чоловіки, коли вміють підтримати впевненим і сильним словом, часто роблять це дуже переконливо.
Допомагати дітям проживати емоції здебільшого вміють мами. Проте тати, які мають із дітьми теплий контакт, передають їм важливе послання: що б ти не робив чи не робила, я поруч. І якщо трапиться невдача, ми проживемо її разом, без зайвого драматизму.
У цей час, під час війни, коли багато дітей не мають змоги бути поруч із батьком, я хотіла б порекомендувати жінкам зробити День батька особливим. Я чудово розумію, наскільки це складно, але нехай дитина чекає цього свята і має можливість вшанувати свого тата так, як їй хочеться. Хоче — нехай зробить листівку, хоче — підготує подарунок.
Те, як дитина виявляє любов і вдячність до батька, багато в чому відображає й те, як вона вмітиме проявляти любов до себе.
Коли йдеться про передачу емоцій, почуттів і створення сюрпризів, дуже добре помітно, наскільки творчими можуть бути діти. Вони вміють імпровізувати та вкладати в такі моменти щирі почуття.
Чи складно нашим дітям? Так. Особливо тим, які зараз не мають поруч батька. Але водночас багато чоловіків, які не можуть бути поряд фізично, намагаються залишатися поруч емоційно — телефонують, виходять на зв’язок, цікавляться життям своїх дітей.
Тому можна записати для тата невелике відео, підготувати сценку, уявити, як би він відповів на певні запитання, або створити невеличку анкету для нього. А коли матиме можливість, він обов’язково відповість.
З іншого боку, коли мама залишається з дітьми сама, вона часто намагається замінити всіх. У постійних турботах і поспіху їй іноді не вистачає часу просто побути мамою.
Тому в День батька я б хотіла, щоб мами також знаходили привід подбати про себе. Не обов’язково йдеться про великі букети чи дорогі подарунки. Навіть невеликий знак уваги — квіти від чоловіка, сина чи доньки — може стати приємним нагадуванням про любов і підтримку.
Важливо проживати ці емоції та дозволяти кожному залишатися у своїй ролі.
Також можна провести невеликий сімейний «розбір»: яким є тато для мене і що б я ще хотів чи хотіла зробити разом із ним. Можна скласти список таких справ і реалізовувати їх під час довгоочікуваної відпустки.
Для багатьох дітей батько — це насамперед захисник. Людина, яка завжди підтримає і захистить. Особливо зараз, коли багато татів захищають усіх нас на фронті.
Проте хочу сказати, що в цей час діти часто стають дорослішими за свої роки. Їм складно, вони сумують, але, будь ласка, не пригнічуйте цей сум.
Дозвольте їм сумувати за своїм татом — таким, яким він є для них. Саме так вони проживатимуть свої почуття і розумітимуть, що з ними все гаразд.
Зараз цей сум має право бути. Тут і тепер. Навіть у святкові дні.
Якщо дитина засмутилася і почала плакати, поплачте разом із нею. Спробуйте зрозуміти її переживання. Не поспішайте відволікати словами: «Не плач, я тобі щось куплю». Краще проживіть ці емоції разом.
Можна сказати: «Так, мені теж сумно. Мені теж боляче, що його немає поруч. Але щойно буде можливість, він обов’язково буде з нами».
Я знаю, що в дитячих садках і школах також вшановують День матері та День батька. У такі моменти важливо, щоб дитина не замикалася в собі, а дозволяла собі проживати свої почуття.
Роздруковуйте фотографії, малюйте плакати, робіть відбитки долоньок. Нехай буде якомога більше теплих моментів, які закарбуються в дитячій пам’яті.
Адже діти ростуть дуже швидко і починають усвідомлювати себе значно раніше, ніж інколи очікують батьки.
І саме тут, на межі цього усвідомлення, нам, дорослим, варто розвіяти один із найбільших міфів сучасного батьківства. Міф про те, що хороший тато — це той, хто присутній поруч фізично 24 на 7.
У психології є важливе поняття: «достатньо хороший батько». Малюкові не потрібен супергерой, який не відходить від колиски, або тато, який щовечора мовчки сидить перед телевізором, створюючи лише видимість присутності. Фігура батька в сім’ї — це не географічне розташування в межах квартири. Це внутрішній образ, який дитина носить у своєму серці.
Потужний батьківський авторитет і відчуття безпеки формуються не кількістю годин, проведених в одній кімнаті, а якістю та емоційною міцністю контакту. Тато може бути в довгому відрядженні, захищати країну на фронті чи жити окремо, але залишатися для дитини непохитною фігурою сили та підтримки. Як це працює? Через залученість. П’ятнадцять хвилин концентрованої, щирої розмови по відеозв’язку, де тато розпитує про новий малюнок чи вислуховує дитячу образу — без критики, з повною увагою — дають дитині більше ресурсу, ніж тижні формального співіснування під одним дахом.
Батько — це той, хто відкриває для дитини світ за межами маминих обіймів. Він навчає кордонів, безпечного ризику та віри у власні сили. І для того, щоб передати цей імпульс, татові необов’язково тримати дитину за руку щохвилини. Досить, щоб дитина знала: «Я є в думках мого тата. Він мною пишається. Він за мене вболіває».
Тому, дорогі мами, не намагайтеся компенсувати фізичну відсутність чоловіка цілодобовою анімацією. А ви, татусі, де б ви зараз не були — пам’ятайте: ваша фігура в житті дитини вимірюється не кілометрами, а вашим голосом, вашим інтересом до її маленьких справ і вашою впевненістю, яку дитина зчитує навіть крізь екран телефона. Бути поряд — це означає бути в серці.
Надія Редько— дитяча практикуюча психологиня, співзасновниця психологічно-корекційного центру “Світ дитини”, фахівчиня з психологічної допомоги ISP, арттерапії, КПТ та психодрами, мама двох дівчат.
