Книжковий фестиваль «Книжкова країна» за кілька років існування встиг задати високу планку для подій навколо літератури в Україні й стати важливою частиною розвитку сучасної читацької культури. Це вже не просто місце зустрічі з книжками, а середовище, яке формує звички читання, об’єднує спільноту та розширює уявлення про роль літератури сьогодні. Цьогоріч фестиваль набуває «кольору» — як метафори впливу історій на різні сфери життя. Про нову концепцію та трансформації читацької культури розповідає керівниця «Книжкової країни» Алла Рибіцька.
Цьогорічний фестиваль буде «Кольоровим», щоб нагадати, що книги надихають на зміни в різних сферах. Як виникла така ідея та які меседжі ви хочете донести відвідувачам цього року?
У цьому сезоні ми назвали «Книжкову країну» «Кольоровою», але це не лише про колір у буквальному сенсі. У квітні наш фестиваль розповідатиме про те, як література виходить за межі сторінок і запускає нові форми творчості. Насправді, будь-який текст — це тільки початок, дуже часто книга стає поштовхом до чогось нового: стартом для ілюстрації, театральної постановки, створення мультфільмів чи фільмів, артоб’єктів, колекції одягу чи дизайну простору. Одна історія може мати десятки інтерпретацій і дуже різний досвід для кожного.
Кольори тут не про фарби, а про силу впливу історій. Нам важливо показати, що література — це не щось ізольоване, а частина великої креативної системи.
Чи будуть цьогоріч якісь нові активності для відвідувачів «Книжкової країни»?
Ми, як і раніше, робимо значну літературну програму, але також готуємо великий артпростір, де можна буде не тільки дивитися, а й відчути себе митцем — наприклад, власноруч розфарбувати різні об’єкти. Також на фестивалі цього разу будемо створювати мурал разом зі стрит-художником Zdes Roy.
Чи змінилася аудиторія за час існування фестивалю? Чи трансформується культура читання в Україні в останні роки, з вашого досвіду?
Я не можу сказати, що аудиторія прямо змінилася, бо фестиваль ще сам по собі досить молодий. Але в нас, напевне, наймолодша й найактивніша аудиторія: середній вік відвідувачів — 26 років, ми маємо дуже багато активностей і подій для дітей та сімей, тому я можу відзначити високу залученість молоді до іцька й літературних подій.
Ви часто долучаєте до фестивалю медійних особистостей та відомих буктокерів. Як ви обираєте зазвичай кого покликати?
Тут немає якоїсь однієї моделі. Іноді їх запрошує фестиваль, іноді видавці й книгарні, які є учасниками фестивалю. Наприклад, на нашу спецпрограму «Родинні читання» зірок і медійних гостей запрошує кураторка Анна Завальська. На події, які торкаються питань професійної галузі, запрошує команда фестивалю або ми робимо це в партнерстві з нашими учасниками.
Ну й зрештою вони приходять самі, бо в нас класний фановий фестиваль і за чотири дні є можливість в одному місці «піймати» авторів та потрапити на презентації.
Якщо озирнутися назад, якими досягненнями «Книжкової країни» ви пишаєтеся найбільше? Чи є момент або показник, котрий став для вас підтвердженням, що фестиваль справді впливає на розвиток читацької культури?
Цифри. Кількість гостей, що постійно зростає, кількість людей на подіях та в черзі за книжками. Зрозуміло, що ніхто не любить у них стояти (я теж), але коли потім бачиш всі ці пакунки, з якими від нас у кінці кожного фестивального дня йдуть відвідувачі, і фото щасливих людей, які вони постять у соцмережах, — це по-справжньому надихає.
Організація масштабної події рідко минає без несподіванок. Чи були за роки проведення фестивалю кумедні або форс-мажорні ситуації, які сьогодні згадуються з усмішкою?
Найкумедніша історія була минулого квітня, коли майже в останній момент подали подію за участю Іллі Чопорова і ми не мали змоги поставити зустріч із ним у велику залу. Тому коли під аудиторією, розрахованою на 60 людей, почав збиратися натовп близько з двохсот відвідувачів, ми трішки запанікували. Але якимось дивом обставини склалися так, що подія у великій залі скасувалася, бо учасник не зміг приїхати, і ми перенесли туди зустріч. Було дуже цікаво спостерігати як цей великий натовп біжить по території від першого павільйона в бік шостого, привертає купу уваги й до нього по ходу доєднуються наступні гості, бо «всі побігли, то і я побіжу». Це було кумедно, але головне, що в підсумку всі залишились щасливими.
Що для вас означатиме успішне проведення фестивалю? Яка головна ціль у «Книжкової країни» 2026 року?
Для нас успішний фестиваль — це коли люди знаходять свої книжки. Цілі фестивалю незмінні: популяризувати українську книгу і щасливі читачі, які знайдуть тут своє.
