Бандура давно вийшла за межі традиційного звучання й дедалі частіше поєднується із сучасною музикою, джазом, роком та авторськими аранжуваннями. Українські музиканти доводять, що цей національний інструмент може звучати актуально, стильно та зрозуміло для молодої аудиторії, не втрачаючи своєї автентичності.
Редакція медіа КАМО поспілкувалася з учасниками гурту KalynaBand про те, як народжуються сучасні аранжування для бандури, чому джазова імпровізація чудово поєднується з українським інструментом, скільки часу займає налаштування бандури, як проходять репетиції та які творчі експерименти музиканти планують у майбутньому. Пропонуємо вашій увазі відверте інтерв’ю про сучасну українську музику, бандуру, творчість і те, як традиції можуть звучати по-новому.
Олександра Клименко (бандуристка, альт)
Олександро, ви пишете більшість аранжувань для гурту. Бандура — це особливий оксамитовий тембр і глибина звучання. Як вам вдається зберігати цю українську автентичну душу бандури, але «запаковувати» її в сучасне, драйвове звучання?
Це дуже цікаве питання! Справа в тому, що бандура має свій дуже впізнаваний, унікальний тембр, який у поєднанні з будь-яким іншим стилем однаково додає автентичного звучання, українського мелосу. А сучасне й драйвове звучання приходить через експерименти зі стилями, ритмікою та поєднанням з іншими інструментами, які додають нової енергетики.
Зізнавайтеся: як це виглядає зсередини, коли ви приносите нову складну партитуру на репетицію? Чи бувають суперечки через «занадто важкі» ноти або бажання щось переписати під себе?
Насправді мої аранжування — це тільки початок, основа та ідея майбутнього музичного твору. Під час першої репетиції ми всі дуже ретельно переглядаємо нотний текст, разом вносимо корективи та шукаємо нові цікавинки, які характеризують саме наш колектив. Ми поважаємо думку й художній смак кожного члена нашого колективу та дослухаємося одне до одного.
Анастасія Башмакова (бандуристка, сопрано)
Поєднання традиційної бандури та джазової гармонії — це вищий пілотаж. Наскільки складно імпровізувати на інструменті, де немає ладів, як у гітарі, і чим вас особисто підкорив цей гармонійний експеримент?
Доволі незвичне питання, бо, якщо розглядати джазову імпровізацію, у ній беруть участь не тільки ладові інструменти, а й духові, як-от труба, тромбон, флейта, саксофон, а також інші інструменти: фортепіано, контрабас, перкусія. Тому, на мою думку, в імпровізації важливий не сам інструмент і не стереотипи, які з ним пов’язані, а думки людини, яка видобуває з нього звук.
А якщо розглядати імпровізацію як інструмент для написання мелодій, то імпровізувати можна на всьому, що видає звук. Головне — те, що вкладається в ці звуки.
Анастасіє, для багатьох бандура й досі асоціюється виключно зі шкільною програмою та сумними народними піснями. А ви видаєте на ній сучасні та стильні мелодії! Що найкрутіше у грі на бандурі, про що звичайні слухачі навіть не здогадуються?
Відповідь на це питання дуже проста. Найкрутіше у грі на бандурі — це гра на бандурі. Бо на цьому інструменті можна грати абсолютно все, що завгодно, і як завгодно.
Бандура, на мою думку, — дуже естетичний, мелодійний, цікавий, різнобарвний, самодостатній і красивий інструмент, який видає просто чарівні звуки та може бути як солюючим, так і акомпануючим інструментом.
Діана Буйновська (бандуристка, сопрано)
Діано, тримати сопранову партію на сцені та паралельно закривати всі організаційні питання гурту — це потужно. Що насправді вимагає більше нервів: філігранно зіграти важку партію чи зібрати увесь склад на репетицію вчасно?
Існує стереотип, що творчі люди максимально незібрані та можуть працювати лише тоді, коли прийде натхнення. Проте, з власного досвіду роботи в професійному колективі без керівника, можу сказати, що в реальності це не зовсім так. Нас усіх об’єднує любов до багатогранної української культури, зокрема до національного інструмента — бандури. Ми відчуваємо відповідальність одне перед одним та перед спільною справою, і, на щастя, проблем із пунктуальністю у нас немає. А виконання цікавих партій на сцені приносить лише легке «правильне» хвилювання — те саме, що додає виступу «живості», а не забирає купу нервів.
Бандура — інструмент красивий, але водночас дуже специфічний. Скільки часу насправді йде на те, щоб просто налаштувати всі ці десятки струн перед виступом, і що найскладніше в тому, щоб доглядати за цим інструментом у гастрольних умовах?
Погоджуюся, бандура — інструмент неймовірної краси, у якому закладено культурний код нації. Бандура вимагає поваги до себе, а натомість дарує неймовірно ніжний, кришталевий звук. Бандура в середньому має 65 струн, і кожну з них потрібно налаштувати. Окрім того, це доволі примхливий інструмент: дерево одразу реагує на незначні зміни температури та може «поїхати» навіть у процесі гри. Мені відгукується жарт, що бандурист пів життя налаштовує бандуру, а іншу половину — грає на розстроєній (сміється).
Найскладніше в гастрольних умовах — це, напевно, носити бандуру, стійку, костюм, інколи ще й мікрофон. І після всіх цих вправ потрібно гарно виглядати на сцені та дарувати людям щасливі емоції. Сама лише бандура важить 6–12 кг. Тому сміливо можна сказати: бандура — інструмент сильних людей!
Вадим Ганжа (бас-гітара)
Вадиме, вас називають базою і ґрунтом цього колективу. Як це — тримати низькі частоти й фундаментальний ритм у складі, де тон задають бандури та дівчата?
Бандура — чарівний за звучанням інструмент, і в колективі з бандуристками бас-гітара підкреслює всю чарівність її звучання. Їхні тембри чудово поєднуються, створюючи унікальний звуковий баланс, де низькі частоти додають міцного фундаменту, а ніжні переливи бандури розкриваються по-новому. Мені подобається бас, його низьке звучання і те, що він додає об’єму та цікавого звучання будь-якому колективу. А ще моє завдання як басиста — «прокачати» пісню так, щоб вона зацікавила слухача.
Розкажіть, які найцікавіші компліменти чи здивовані погляди ви отримували після ваших концертів?
Після виступів люди зазвичай хвалять увесь колектив, і це чудово, адже ми працюємо як єдиний цілісний організм. Найчастіше слухачі висловлюють щире захоплення та подив саме через нетипове поєднання бас-гітари й бандур. Багато хто відзначає, як гармонійно низькі частоти створюють міцний фундамент і додають сучасного об’єму та драйву звучанню. Бачити ці здивовані й водночас захоплені погляди в залі після кожного концерту — неймовірно приємно.
Олександр Білокінь (ударник, ритм-секція)
Олександре, ви відповідальні за тонус, стилізацію та ритм. Як вам вдається так тонко вплести ударні в кришталеве акустичне звучання бандур, щоб це додавало стилю, але не забивало інструменти?
Для мене головне правило — не грати голосніше, а грати доречніше. У такому колективі ударні не мають бути в центрі уваги, вони повинні підтримувати загальний настрій і підкреслювати характер музики. Я завжди прислухаюся до звучання бандур, залишаю простір для їхньої мелодії та обираю такі ритмічні рішення, які додають енергії, але не перевантажують композицію. Саме в цьому, на мою думку, і полягає сучасний підхід до акомпанементу.
Розкажіть, якими ви всі разом бачите ваші горизонти, нові експерименти та плани на майбутнє?
Ми хочемо й надалі розвиватися, не боятися експериментувати та відкривати нові можливості для нашого звучання. Плануємо створювати нові аранжування, поєднувати традиційне звучання бандури із сучасними музичними стилями та працювати над авторськими проєктами. Найважливіше для нас — показати, що українська музика може звучати актуально, цікаво й бути близькою молодій аудиторії, не втрачаючи своєї автентичності.
