Що відчуває людина, коли її змушують обирати між свободою та визнанням? Чи можливо зберегти власну гідність, коли імперія пропонує славу, гроші й комфорт в обмін на мовчання? Саме на ці питання шукає відповіді експериментальна вистава «Оргія» за драматичною поемою Лесі Українки від Act Projekt, що відбувається у Будинку кіно (16+).
Античний сюжет у прочитанні молодих театралів набуває несподіваної актуальності та болісно резонує із сучасністю. Це історія про митця, який відмовляється служити імперії, про рабське мислення та колоніальність, про свободу і кайдани, які часто існують лише в нашій уяві. Через живу музику, пластику, оголене тіло та глину творці вистави говорять про речі, що виходять далеко за межі театральної сцени.
Ми поспілкувалися з акторами та командою «Оргія», аби дізнатися, які особисті відкриття принесла їм ця робота, як народжувалася музика вистави, що відбувалося під час репетицій та чому цю постановку варто побачити на власні очі.
Єлизавета Комісарова – статуя богині Терпсіхори
Яке ваше особисте дослідження в цій роботі?
З очевидного – як вистояти в одній позиції майже годину і не зійти з розуму? Відповідь на питання шукаю кожної нової репетиції та вистави. Зі спостережень можу впевнено сказати: стояти на виставі набагато простіше, бо ти, знаходячись в гримі можеш буквально засоціювати себе зі статуєю. Є ідея на наступну виставу подумки посадити себе в залу і дивитись на себе, як на статую зі сторони.
Якщо під час вистави терміново треба зробити якийсь рух, найкраще – це пальцями ніг чіплятись за куб, так ти стоятимеш ще більш стійко. Або використати для руху секундну паузу між першим і другим актом! А взагалі, найдієвіший спосіб вистояти – не думати про те, що тобі треба вистояти.
Наступне питання, це як після «тієї самої» години почати знову рухатись, при чому використовуючи тіло на максимум? Важко, тут лайфхаків поки не знайшла, але ж це не остання вистава, тому дослідження триває.
Які були смішні моменти?
Найсмішніші моменти ставались не на репетиціях, а як раз на виставах. І більшість повʼязані з глиною. Особливо смішно дивитись, як нею обмазують когось іншого. Таку палітру емоцій на обличчі мало де можна побачити. Ще подобається говорити знайомим, що в тебе ввечері оргія, нічого не пояснюючи.
Чому треба прийти на виставу?
Бо це робота, яка твориться з максимальною віддачею з усіх можливих сторін. Бо це унікальний пластично-театральний досвід. Тільки тут, сівши в перший ряд, ти можеш отримати порцію глини як сувенір на пам’ять.
Ганна Гавриленко – помічниця режисерки
Яке ваше особисте дослідження у цій роботі?
Взаємовідносини завжди займають центральне місце в роботах, до яких я залучена. Природа людських вчинків і почуттів є найцікавішою частиною дослідження, і «Оргія» не є винятком. Зміни, які відбуваються з акторами в процесі побудови персонажа, а також їхнє підсвідоме проявлення характерних рис у повсякденному житті, – це найцікавіше документальне кіно в live-режимі.
Які цікаві відкриття відносно тіла ви знайшли в процесі створення «Оргії»?
Насамперед я звернула увагу на відмінності у ставленні до власного тіла та взаємодії з тілом іншого. Таким чином, прийняття особистої оголеності відбувається природно й усвідомлено – за згодою всіх членів команди. Водночас ця домовленість жодним чином не виключає поваги до особистих кордонів і тактильних меж кожного.
Чому варто прийти на виставу?
На «Оргію» варто прийти за атмосферою, естетикою, за відповідь на питання «Чому?».
Олексій Басіч – Антей
Яке ваше особисте дослідження у цій роботі?
Для мене найцікавішими були саме матеріал і персонаж, якого мені довелося втілити. Це радше соціальний тип героя, такого досвіду в моїй практиці ще не було. Тож у цій роботі я спробував дослідити й проявити цю грань власної особистості.
Також раніше я мало стикався з роботою над «формою», з необхідністю як актору осмислювати й виправдовувати режисерські рішення через власне існування в ролі. Тому особливу увагу приділяв образності, відчуттям та втіленню ідей вистави через пластичні прояви персонажа.
Розкажіть про процес створення музики.
Зважаючи на те, що мій персонаж співець і музикант, а я, принаймні поки що, не розкрив свого музичного таланту, на початку було непросто зрозуміти, як особисто мені втілити його обдарованість. Спершу я працював із гітарою, але вона не зовсім пасувала моєму персонажеві. Складних музичних партій вистава не передбачала, а прості виглядали надто скромно й не розкривали його природи.
Згодом ми знайшли інші інструменти, які виявилися більш доречними. Завдяки використанню калімби в символічному значенні вдалося краще розкрити талант Антея. Пізніше додалася ще й окарина — абсолютно новий для мене інструмент, але процес її опанування був дуже цікавим.
Окремим викликом стала нота «ре», з якої починається вистава. Я дуже хвилювався, адже в цей момент вся увага глядачів зосереджена на мені. Проте вже на другій виставі почувався значно впевненіше.
Які цікаві відкриття відносно тіла ви знайшли в процесі створення «Оргії»?
У цій роботі я почав більше уваги приділяти тому, як за допомогою мікрорухів можна свідомо втілювати та передавати внутрішній стан персонажа в конкретній сцені. Також я зрозумів, наскільки мені бракує танцю в житті. Під час роботи над виставою виявилося, що моє тіло стало менш пластичним порівняно з тим, яким воно було в попередній період мого життя.
Чому варто прийти на Оргію?
Бо матеріал Лесі Українки є дуже глибоким та актуальним. А режисерське рішення нашої вистави розкривають під новим кутом цю тему. Новий, свіжий погляд на класичний матеріал.
Анна Усова – Неріса
Яке ваше особисте дослідження в цій роботі?
Раніше я вважала, що не маю табу в професії. Це наша робота, і ми маємо бути готовими до виконання будь-яких акторських завдань. Однак, будемо відвертими: усі ми люди, і повністю відсторонитися від персонажа буває дуже складно. Тому деякі тілесні взаємодії часом даються морально непросто. Під час виконання особливо інтимних сцен іноді підступає нудота, а до кінця вистави виникає відчуття, ніби ти перетворюєшся на шматок м’яса.
Які цікаві відкриття відносно тіла ви знайшли в процесі створення «Оргії»?
Найбільшим відкриттям роботи з тілом для мене стало те, як можна довести себе до стану, коли перестаєш відчувати, що тіло тобі належить. Наприклад, у сцені усвідомлення того, в якому «бруді» перебуває мій персонаж, мене починає трусити настільки сильно, що я втрачаю відчуття простору й контроль над тілом.
Які були смішні моменти?
Найсмішнішим моментом під час репетиції для мене став той, коли я заговорилася і сказала, що мій чоловік «не дуже», замість «мій чоловік недужий».
Кому варто прийти на Оргію?
На «Оргію» варто прийти тим, у кого досі є питання щодо національної ідентичності та її ролі в культурному просторі, а також тим, хто готовий побачити наслідки імперіалізму.
Марина Білецька – Федон
Яке ваше особисте дослідження в цій роботі?
Насамперед у цій роботі я досліджую тіло і голос, звучання. Особлива увага зосереджена на такому органі чуття, як дотик. Дотик – це і певна емоція, і водночас інструмент взаємодії: тіло партнера, глина, балія, сама глина, тканина, власне тіло тощо.
Розкажіть про процес створення музики.
Музика створювалася шляхом пошуку, це точно. Пошуку як звучання як такого, створення атмосфери, а також технічного пошуку: тональності тощо. Для мене особисто це був певний виклик, адже, не маючи значного досвіду існування в окремих партіях, потрібно було водночас утримувати їх і якісно звучати в них. І, звісно, це про партнерство – тут я хочу висловити велику шану моїй прекрасній партнерці Яніні.
Які були смішні моменти?
Не можу виокремити найсмішніший момент, але згадується процес роботи над сценою Антея та Федона. Тоді ми лише шукали, гралися, і я подекуди навіть провокувала партнера по сцені, щоб разом знайти взаємодію між нашими персонажами.
Чому варто прийти на виставу?
На «Оргію» варто прийти хоча б тому, що це незвичний і візуально цікавий досвід. А якщо виникне бажання ще й поміркувати — для цього також є підґрунтя, хоча це вже справа індивідуального сприйняття.
Яніна Мамчур – рабиня на оргії
Яке ваше особисте дослідження в цій роботі?
Для мене ця вистава – повний експеримент над собою. Це мій акторський дебют, тому через цю роль я намагаюся зрозуміти власну природу, своє призначення і те, куди мені рухатися далі в житті. Я досі перебуваю в процесі пошуку. Крім того, це глибоке тілесне дослідження. Вся робота над виставою – про мої особисті кордони: де вони закінчуються і чи можна їх розширити. Особливо гостро це відчувається в моменти, коли вистава вимагає оголеності.
Розкажіть про процес створення музики.
Це був довгий і цікавий процес, який ми почали ще задовго до основних репетицій вистави. Ми збиралися окремо і годинами шукали правильні звуки, буквально підбираючи звучання під кожен момент. Нам було важливо не просто знайти красиву мелодію чи мотиви, а за допомогою вокалу та різних тембрів підкреслити й підсилити емоції у виставі. Водночас був тонкий момент: хотілося створити потужну атмосферу, але не переборщити, щоб музика не затьмарила саме дійство.
Які цікаві відкриття відносно тіла ви знайшли в процесі створення «Оргії»?
Період репетицій дуже сильно вплинув на те, як я зараз відчуваю власне тіло. Хоча я хореограф і, здавалося б, постійно з ним працюю, під час створення вистави я почала прислухатися до нього зовсім інакше. Я почала помічати речі, які раніше взагалі не фіксувала – мікросигнали, прояви психосоматики, зв’язок емоцій і тіла. Звісно, цей зв’язок емоцій і тіла є базовим для професійних акторів, але для мене як для хореографа це раніше існувало як окремі процеси. Під час роботи над виставою я повною мірою відчула цей симбіоз, як кожна емоція миттєво відгукується в тілі і навпаки.
Які були смішні моменти?
Оскільки ми дуже довго працювали саме над музикою, смішним був буквально кожен день. Особливо коли режисерка намагалася пояснити, який саме звук вона хоче від мене почути. Способи пояснення були дуже різноманітні — іноді це виглядало як окреме перформативне мистецтво. Коли ми прописували партитуру, ми навіть фіксували: «ось тут ми імпровізуємо, а тут – ні». Окремо згадується момент, коли Льоша вчився грати на кахоні. Він не професійний барабанщик, і на перших репетиціях, коли намагався синхронізувати обидві руки під різні ритми, за цим було дуже смішно спостерігати.
Чому варто прийти на виставу?
По-перше, на «Оргію» варто прийти, бо це візуально надзвичайно естетична та глибока вистава. А ще це студентська робота, і для нас дуже важлива підтримка глядачів. По-друге, ця вистава об’єднала абсолютно різних людей і внутрішньо, і професійно. У нас стався справжній симбіоз: тут працюють разом хореографи, актори, режисери і навіть люди, які спочатку здобували нетворчу освіту, але зрештою обрали акторство. Цей мікс досвідів, творчості та талантів створив особливу енергетику, яку точно варто побачити на власні очі.
Ну і, по-третє, щоб потім з гордістю сказати, що ти був на «Оргії».
Марія Цадо – прокуратор
Яке ваше особисте дослідження в цій роботі?
Я досліджувала і досліджую себе в цій роботі. Де мій стоп, і наскільки жахливою я можу бути. Наскільки жахливі думки можуть виникнути в моїй голові. На початку роботи мені хотілось блювати від свого персонажа, коли я була «ним». Фу. Мені буквально хотілось блювати від нього, мене тошнило і паморочилось в голові від бруду. Але зараз, я вважаю що він прав у будь-який момент, все що він робить, все що він думає – це правильно ( тільки для нього авжеж). Але я розумію його. Я б ніколи не хотіла щоб хоч хтось дізнався про що я думаю під час вистави. Мене б закенсили ще до того, як би я стала відомою.
Чому варто прийти на виставу?
По перше, студентські роботи , як на мене, цікавіші ніж ті, що в академічних театрах. Ми живі, ми стараємось, ми помиляємось, але намагаємось зробити максимум і перевищити самого себе з кожним показом. По друге музичний супровід, це надзвичайно. По трете, можна подивитись на груди. Але ми вкладаємо настільки багато роботи, що дивлячись на груди ви не бачите грудей, а бачите персонажа і його характер.
Олександра Чернявська – меценат
Яке ваше особисте дослідження в цій роботі?
Грати мерзенну людину – це окремий досвід. На початкових репетиціях ми шукали тілесний рух і внутрішнє відчуття, і я мала стати тією, хто прагне влади, хто хоче володарювати. Це було незручно і соромно, але з часом, здається, мені почало щось вдаватися. Також я досліджую комунікацію з партнерами та партнеркою. Я хочу, щоб між мною і партнеркою була напруга, іскра та поступове нарощування азарту.
