Слова співзасновниці бренду GonTa Ілони Ходан звучать як нагадування про те, що речі можуть ставати частиною людських історій навіть у найскладніші часи. Дерев’яні сумки, прикраси та вироби майстерні народжуються серед карпатських краєвидів і гуцульських традицій, але продовжують свій шлях далеко за межами Косівщини — у подарунках для рідних, у символічних жестах підтримки й у теплих спогадах, які люди беруть із собою в нове життя.
Запрошуємо ближче познайомитися з брендом, у якому любов до традицій переплітається із сучасним дизайном, природою Карпат та живою гуцульською культурою.
Матеріал підготовлено у співпраці з KredoBank.
Дерев’яна сумка — аксесуар, який досі дивує багатьох людей. Як Ви зазвичай розповідаєте про GonTa тим, хто вперше знайомиться з Вашим брендом? Про що GonTa в першу чергу і чому саме така назва?
Зазвичай ми говоримо про себе не як про бренд, а радше як про майстерню, адже для нас це простір, у якому народжуються та втілюються ідеї. Одним із напрямів діяльності цього простору є створення дерев’яних сумок і прикрас ручної роботи. Саме в цьому закладені наша унікальність та особливість.
Це аксесуари, які привертають увагу й витримують випробування часом. Ми створюємо речі, які не належать до швидкоплинних трендів. Для нас важливо, щоб сумочка була не просто аксесуаром, а виробом із характером та історією, який служитиме роками. Ми про традицію та новизну в одному виробі — незвичному, але такому, що, ставши частиною гардероба, дуже швидко займає місце серед улюблених речей.
Назва «GonTa» з’явилася не одразу. Але коли ми її обрали, стало зрозуміло, що жодна інша не пасувала б краще. Гонта — це традиційний покрівельний матеріал, який здавна використовують у Карпатах. Він вирізняється довговічністю, екологічністю та автентичним виглядом. Власне, саме такими є й наші сумочки. Тому ця назва в усіх сенсах нам пасує.
У Ваших виробах поєднуються сучасний дизайн і традиційна гуцульська різьба. Чому Ви обрали саме традиційні мотиви?
Майстерня розташована в Косівському районі Івано-Франківської області. Ті, хто бували тут або чули про Косівщину, знають, наскільки тісно в нас традиція переплітається зі звичним життям і природно інтегрується як у побут, так і в мистецтво.
Батько мого чоловіка Тараса — майстер-різьбяр зі своїм унікальним творчим шляхом. Саме він передав і заклав у ньому повагу та любов до традиційних мотивів і орнаментів гуцульської різьби. А Косівський інститут декоративно-прикладного мистецтва, де навчався Тарас, сформував його бачення та вміння поєднувати традиційне із сучасним. Зрештою, усе, що має міцне коріння, залишається тривким і цінним.
Крім сумок, у Вас ще є і кулони, і персні, і сережки. Що найбільше полюбилось людям за час існування бренду?
Так, наші прикраси теж знаходять своє місце в житті людей. Вони легкі й майже невагомі під час носіння, що робить їх досить зручними. Для сережок і кулонів ми використовуємо срібну фурнітуру.
Мабуть, саме прикраси з різьбою викликають найбільше уваги та вподобань, особливо персні. Вони легкі, на пальцях створюють приємні теплі відчуття, і їх хочеться розглядати, адже кожна річ унікальна за своєю текстурою, і двох однакових просто не існує.
А ще дерев’яні прикраси дуже тактильні. Я часто називаю їх «антистресом», адже контакт із поверхнею заспокоює й заземлює. І приємно, що ці прикраси добре пасують як до святкових образів, так і до повсякденного одягу.
У GonTa також є чоловіча лінійка дерев’яних сумок. Як з’явилася ідея створити окрему колекцію для чоловіків і чим вона відрізняється від жіночої?
Чоловічі моделі сумок були в нашому асортименті близько 8 років тому. Але тоді вони не знайшли достатньої кількості поціновувачів серед наших клієнтів, тому ми зупинили їхнє виробництво.
Водночас у нас були випадки, коли чоловіки купували на ярмарках наші жіночі моделі, і, скажу вам, їм надзвичайно пасували ці сумки. На чоловіках вони виглядають зовсім інакше. І в такі моменти розумієш, якщо річ подобається, не обов’язково прив’язувати її до гендеру.
Останні два роки запити на чоловічі сумки зростали, тому ми вирішили відновити їхнє виробництво, дещо вдосконаливши виріб. У нас є дві форми і кілька моделей. Ми досі в процесі їх створення й розвитку, але ті, що наразі є в асортименті, концептуально не відрізняються від жіночих. Це поєднання традиційного з сучасним баченням. Ба більше, частина з них є унісекс-моделями. А ще є парні вироби, які можна носити разом.
Яка колекція сумок або прикрас стала для Вас найбільш особливою або улюбленою і чому саме вона? Можливо авдиторії вона також найбільше полюбилась?
Це насправді найскладніше запитання. Я б не сказала, що є улюблена колекція, але є ті, що займають особливе місце в серці. Усі моделі з килимовими орнаментами — це моя особиста любов, бо вони дуже рідні й близькі серцю. Це те, що нас на Косівщині оточує з дитинства: починаючи з бабусиного килима на стіні, килимів-скарбів на Косівському базарі і закінчуючи килимами в нашому музеї.
Ми любимо й минулорічну весняну колекцію, бо в ній втілилися ідеї, які давно чекали свого часу. Любимо й сумочки без різьблення, де говорить лише текстура дерева.
Я дуже необ’єктивна в цьому питанні, бо насправді люблю кожну модель по-своєму, як і мій чоловік. Адже кожна з них з’явилася в житті майстерні вчасно і з певних причин. А ще особливе місце в нашому асортименті займає сумочка «Дерево Життя». У ній закладено багато праці та символів, які роблять її унікальною й вартою витраченого часу та зусиль.
У час війни вона по-особливому цінується серед наших замовниць і замовників. Було кілька історій, коли люди писали нам, що брали з собою наші сумки в евакуаційні потяги… Уявіть лише — в евакуаційний потяг. Це нас дуже розчулює. Коли є можливість взяти щось необхідне й важливе, і серед цього є наші вироби, розумієш, що робиш щось справді цінне.
Люблю коли військові з фронту обирають наші вироби, щоб потішити своїх коханих, рідних і близьких. Тому так — ми любимо кожну сумочку по-своєму.
І, мабуть, з цього випливає головний сенс нашої роботи — створювати речі, які стають частиною людських історій у найрізноманітніші моменти життя.
Звідки черпаєте натхнення для нових колекцій? Наскільки на творчість впливають Карпати, природа та культура Гуцульщини?
Саме Карпати, природа та культура Гуцульщини є тим фундаментом наших виробів і натхненням для творчості. Ми обоє з чоловіком народилися і виросли на Косівщині, обоє дуже любимо природу, культуру, звичаї й традиції, тому пошук ідей та натхнення приходить із того середовища, в якому ми формувалися і продовжуємо формуватися як люди.
І так, ми вдячні й тішимося, що народилися саме тут. Звичайно, є творчий пошук, але він легкий і приємний. Жодна сумочка не створюється тому, що «треба». Вони з’являються тоді, коли приходить їхній час для реалізації. І це — прекрасні відчуття.
Розкажіть загалом про роботу з деревиною. Який шлях проходить виріб від задуму до моменту, коли потрапляє до рук власниці чи власника?
Загалом від задуму до реалізації окремих моделей може минути від кількох днів до кількох місяців. Виготовлення сумочки — це сукупність багатьох етапів і процесів.
Усе починається із заготівлі деревини, яку ми зазвичай закуповуємо у місцевих жителів, що наводять лад на своїх ділянках. Далі деревина проходить обробку на пилорамі, після чого певний час перебуває в сушильній камері. Частина висушеної деревини залишається в нашій домашній майстерні, і з неї ми виточуємо дві форми сумочок. Іншу частину деревини ми веземо в село Замагора до друга Івана, який виготовляє заготовки для прямокутних сумок. До речі, ми обоє любимо ці поїздки, адже це робота, яку поєднуєш із красивими краєвидами за вікном.
Наступний етап — різьблення орнаментів, далі шліфування, нанесення тону, за потреби розфарбування та покриття лаком. Після цього відбувається робота зі шкіряною частиною майбутньої сумки, яка також має кілька етапів.
Завершальний процес — це кріплення фурнітури та шкіряних елементів до дерев’яної основи.
Чи потребують сумочки особливого догляду?
Ні, насправді все легко. Деревʼяна частина у нас покрита водостійким лаком, тому можна носити за будь-якої погоди. Ні дощ, ні сніг не буде проблемою. Шкіра теж має власний захист. При забруднені можна протерти вологою серветкою без спирту.
Також перша реставрація сумочок у нас безкоштовна. Хочемо, аби сумочки довго носилися і тішили людей.
З якими найбільшими викликами Ви стикаєтесь у своїй діяльності?
Обставини, в яких працює український виробник, — це найбільший виклик. Війна впливає на все і на всіх. Завдяки титанічним зусиллям наших захисників і захисниць ми маємо можливість жити й працювати, вести цю розмову, тому воліємо дякувати, а не нарікати.
Проблеми, які виникають у процесі роботи майстерні, досить швидко вирішує чоловік, оскільки він залучений на кожному етапі роботи. Війна, звичайно, також суттєво впливає на кількість замовлень. Але, як я вже казала вище, ми з вдячністю продовжуємо робити свою справу. 20% від прибутку майстерні ми спрямовуємо на потреби ЗСУ. Також маємо благодійні ініціативи, де 100% прибутку йде на підтримку війська: проводимо збори-розіграші наших популярних моделей за донат.
У таких проєктах ми завжди хвилюємося, щоб усе спрацювало й знайшло відгук у нашої авдиторії, принісши хай і невелику, але важливу підтримку для військових.
Яка головна ціль у GonTa і чому?
Головна наша ціль — продовжувати всупереч і завдяки. Ми живемо в дуже крихкі часи. Маючи можливість працювати в Україні сьогодні, виготовляти вироби ручної роботи, які несуть у собі частину культури, ремесла і майбутнього спадку, ми відчуваємо, що це має для нас величезну цінність.
Коли після безсонних ночей через обстріли люди замовляють наші вироби, бо більше не хочуть відкладати бажання на потім; коли подруга замовляє для іншої нашу сумку в подарунок за кордон, щоб та відчула частинку рідного десь на чужині; коли військовий Сашко з Херсона тішить свою кохану черговою новою сумкою від нашої майстерні (в якийсь момент у неї було більше наших сумочок, ніж у мене), а потім приїжджає до Косова у відпустку і заїжджає в гості, і ми разом готуємо вечерю у нас вдома; коли тато-захисник купує сумку для доньки, бо вона далеко від нього, і це стає тією ниточкою їхніх спільних спогадів; коли українці дарують іноземцям наші вироби, щоб подякувати за їхнє добро; коли тішать нашими виробами колег, рідних, коханих, знайомих і самих себе; коли на благодійних ініціативах для ЗСУ за кілька годин розкуповують усі сумочки; коли наші воїни дякують за вироби і вибачаються, що пізно відповідають, бо, на жаль, триває війна.
І це лише маленька частина наших щемких «коли». Але війна триває, на жаль. Тому головна ціль GonTa — продовжувати всупереч і завдяки, бо поруч із нами в одній країні живуть усі ці прекрасні Люди.
Це і є той шлях, яким ми йдемо в майстерні GonTa — з вдячністю, шаною і любов’ю.
Авторка: Юлія Самохіна
