80-й щорічний Авіньйонський фестиваль, який тривав із 4 до 25 липня, офіційно завершився. Події, присвячені Україні, які ще п’ять років тому відбувалися далеко від центру міста й поза основною програмою і збирали лише поодиноких слухачів, тепер виходять на зовсім інший рівень.
Сьогодні про Україну говорять на основній дискусійній сцені найбільшого фестивального майданчика Європи. Українсько-французьку виставу презентують на одній із найпрестижніших локацій, а в резиденції від фестивалю вперше бере участь українська представниця. Утім, говорити про повноцінну присутність в офіційній програмі ще зарано. Як зазначає Анастасія Гайшенець, заступниця генерального директора з міжнародних зв’язків у Театрі Франка, українську присутність наразі доречніше назвати точковими мікроінтервенціями.
Звідки взявся Авіньйонський фестиваль і в чому його суть
Авіньйонський фестиваль — це один із найважливіших і найвпливовіших оглядів сучасного перформативного мистецтва у світі. Заснований у 1947 році — лише через два роки після завершення Другої світової війни — він виник за ініціативою французького актора та режисера Жана Вілара.
У той час Франція потерпала від повоєнної руїни та внутрішньополітичних суперечок. Головною метою заснування фестивалю у провінційному місті Авіньйон було прагнення децентралізувати культуру, вивести театр за межі паризьких салонів і зробити його доступним для широкого загалу. Майданчик мав слугувати культурному відновленню, об’єднанню країни та всієї повоєнної Європи через мову мистецтва.
Зараз щоліта Авіньйон перетворюється на масштабний міжнародний центр театру, танцю, перформансу та міждисциплінарних практик. Головний простір фестивалю — внутрішній двір Папського палацу (Cour d’Honneur du Palais des Papes) — вважається однією з найпрестижніших театральних сцен світу.
Ювілейний 80-й Авіньйонський фестиваль підтвердив свій статус головного барометра світового перформативного мистецтва.
Однією з ключових подій нинішнього року стала спеціальна резиденція, програму якої координувала відома бразильська хореографка Лія Родрігес разом із командою з чотирьох менторів. Цей проєкт об’єднав молодих випускників мистецьких навчальних закладів 2026 року з усього світу — не лише танцівників, а й представників театру, перформансу та міждисциплінарних напрямів.
Для України цей сезон став знаковим завдяки першій участі нашої представниці у цій інтенсивній міжнародній резиденції. Хоча українська присутність на фестивалі поки перебуває на етапі формування та завоювання власної аудиторії, поступовий перехід від локальних виступів у програмі Off до дискусій на головних майданчиках Авіньйона свідчить про те, що український голос у європейському театральному контексті стає дедалі виразнішим та помітнішим.
