Любов Панченко – художниця, модельєрка і представниця покоління шістдесятників, яка поєднувала традиційні українські мотиви із сучасним мистецтвом. Сьогодні її роботи представляють у музеях, а ім’я дедалі частіше звучить у розмовах про українську культуру, хоча за життя вона залишалася відомою лише вузькому колу поціновувачів. В пам’ять про цю талановиту жінку, розповідаємо про її шлях.
Любов Панченко народилася 2 лютого 1938 року в селі Яблунька на Київщині, яке сьогодні є частиною міста Буча. Вона виросла у звичайній родині, але з дитинства тягнулася до творчості й мріяла стати художницею. Ще змалку її приваблювало народне мистецтво – орнаменти, тканини, кольори. Проте батьки таке захоплення не розділяли. Пізніше саме українська традиція стане основою її творчості.
У молодості Панченко вирізнялася і зовнішністю, і стилем. На той час вона мала ледве не екзотичну зовнішність: довга чорна коса, власноруч пошитий яскравий одяг. В сірій буденності радянщини, її образ часто привертав увагу, і не завжди доброзичливу.
Після школи Панченко вступила до училища декоративно-прикладного мистецтва, де вивчала вишивку і текстиль. Саме тоді вона почала серйозно працювати з тканиною і орнаментом. Після того, як у Києві відкрили відділення Київської філії Львівського поліграфічного інституту, Любов вступила на факультет графіки, де опанувала книжкову ілюстрацію і техніку ліногравюри. Згодом художниця свої знання застосувала на практиці у Республіканському будинку моделей.
Любов Панченко була однієї з перших, хто використав українські елементи в сучасному одязі. Її ескізи, замальовки та лекала розміщені в Музеї Києва. Як би її пошитий одяг виглядав на сучасних людях, можна побачити в завершальній кімнаті експозиції. З одного боку, він мав мотиви народного стилю, а з іншого – переплітався з європейськими моделями. Познайомив художницю зі світовою модою, вище згаданий, Республіканський будинок моделей, де Любов Панченко замальовувала іноземні колекції.
Важливу роль у її становленні відіграло знайомство з колом шістдесятників і народним мистецтвом. «Любов Панченко завжди казала, що її не цікавить політика, але все, що вона робила, було настільки виразно українським, що тодішні радянські політики не могли нею не зацікавитися», – каже директорка Музею шістдесятництва Олена Лодзинська. Люба почала відвідувати літературну студію “Брама“, брала участь у щорічних організованих клубом колядницьких ватагах, шила народне вбрання для хору «Жайворонок». Вона була прапором шістдесятників, адже одягнути й носити вишиванку в ті часи – вже невербальний опір. Період 60-х став найпліднішим у житті Панченко – вона творила практично в усіх жанрах, крім текстильного колажу, який зʼявляється десятиліттям пізніше.
За життя художниця не мала великих персональних виставок, хоча її роботи знали за кордоном. В роки незалежності було проведено кілька важливих персональних виставок та зустрічей. Сьогодні більша частина творчого доробку Панченко зберігається в Музеї шістдесятництва. Лише згодом стало зрозуміло, наскільки значною була її творчість для української культури.
Останні роки життя Любов Панченко провела у Бучі. У 2022 році вона пережила російську окупацію міста, під час якої залишалася без допомоги і їжі. Після звільнення міста її госпіталізували, але врятувати не вдалося. Вона померла 30 квітня 2022 року у віці 85 років.
