Відомий світляр про чар фотографії

Текст автентичний, подано за оригіналом, без жодних змін. (З газети «Діло» 1931 року)

«У час літніх ферій таки найдогідніша пора з цілого року для фотографії. Промовляють за тим найпостійніші світляні умовини та найприродніша зовнішна форма земного гльобу у нашім підсонні. Коли ж додати, що літні місяці час відпочинку, хвилини відірвання від цілорічної пращі, то знехтування фотографічною камерою є невідкличним промахом, у деяких випадках навіть… злочином. Чи треба доказувати, до якого значіння дійшла нині фотографія? Вона завоювала світ зовсім мимоволі, тільки завдяки геніальності своєї концепції, а практичні її можливості ще далеко невикористані. Фотографія серед наших обставин незвичайно пригожий грунт. Топографічна ріжноманітність наших земель, характеристичні прикмети антропольогічні, природні та культурні багатства, дають нам повну запоруку, що сюжетів не забракне. Мати на літниску зі собою фотографічний апарат це вже неабияка розривка. Така вже людська вдача, що кожний з нас мусить деколи кинути сучасні та майбутні турботи, а думкою лине в минулі дні; а коли до нього всміхнеться веселе личко його симпатії з естетичного альбомика, чи не є це ніжніші хвилини в одноманітних буднях? Правда т. зв. «фамілійні альбоми» не мають для ширшого загалу спеціальної вартости, але для тіснішого родинного гуртка є вони наймилішими спогадами спільних переживань.

    Дуже подібною до памяткової фотографії є прогулькова фотографія, яка поза індівідуальними цінностями має ще вартість загальну, бо тут вже в великій мірі пробиваються риси географічні та етнографічні. Одна з новіших суспільних теорій твердить, що сьогоднішня людина живе більше життям майбутнім, як сучасним. Цей погляд можна би зовсім добре прикласти до прогулькової фотографії. Кожний з нас добре знає, хтонебудь тільки мандрував, з якими рожевими сподіваннями вибирався на кожну прогульку. Самі приготування вправляли нас у настрій небуденних переживань, які на жаль, дуже часто прохолоджував щедрий дощ у кульмінаційній точці нашої мандрівки. Від такої хвилини наш запал починає дещо пригасати, а до хати верталися ми деколи щасливі тільки тому, що в нашій фотографічній торбі було 12 висвітлених платівок. На гірській прогульці легкий, зручний фотографічний апаратик просто неоцінений. Не забуваймо, що пересічно 60 проц. найкращих прогулькових знимок це туристичні світлини. Багацтво нюансів у світлотінях з першо-друго і третьопляновою перспективою дають найкращу панораму. 

Хмари ніде так добре не вдаються, як у горах

Попри чисто артистичні вартости має туристична фотографія ще й значіння доказове та памяткове. Найбільша дружба родиться серед найбільших трудів і не вигід і тому прогульковий гурток на світлині часом більше цінний, як яканебудь принагідна група на літниськовій веранді. Водне мандрівництво вибавлює щурів зі суходолу. На воді треба бути більш бистроумним та зрівноваженим, як на суходолі. Вода і море не знають жартів, а життєва боротьба тут немилосерна. Зате вражіння з водної прогульки далеко кращі за всі інші. Наша фотокамера має на воді незвичайну нагоду побачити та схопити те, що сухому пішоходові і в сні не примариться. З артистичних цінностей вибиваються передусім на перше місце рефлекси світлотіней, відбиті на поморщеному плесі води. Прогульки по долах мають вже в великій мірі характер географічно-етнографічний, загалом досвідчально-краєзнавчий. З артистичного та індівідуального боку може менше цінні, зате їхня наукова вартість величезна. Це пребогатий матеріял та невичерпане джерело для наукових дослідів над природними явищами території та життєвими проявами раси. Сьогодні, коли кожна наукова експедиція засобляється у скоденсований харч та автоматичні предмети щоденного вжитку, всяка виправа без фото- і кінокамери просто недоцільна. Годі навіть подумати тепер про рисівника, який затревалив би на папері місце, річи та особи, підчас коли в столітті неймовірної дорожнечі часу є прилад, і що найдокладніший малюнок робить продовж 1/1000 частини секунди. При науковій фотографії висувається на перший плян наш громадянський обовязок зберігати національно-культурні цінности. При знимках «геофізичних» слід звернути передусім увагу на широкий плян краєвидного пленеру, дещо прислонювати обєктив, щоб дістати гостру глибину поля, добре розмістити перший плян і небо. Легкі хмарки просто конечні, особливо при широких панорамах. При геольоґічних знимках (земні шари, фалдування) вважати на добре освітлення, найкраще хмарні дні, при тому вживати середньо- а навіть слабосвітлочулих платівок з широкими можливостями насвітлювання; світлофільтр для видвигнення покладових кольорів необхідний.

    Рістня у фотографічній інтерпретації вимагає теж відповідного опрацьовання. Головне тут добра перспектива та вірне схоплення ботанічної характеристики даної місцевости. Фрагментарні студії, напр. поодинокі квіти, робити подвійним витягом мішка. Памхроматичмі платівки дають найдокладнішу градацію у світлотінях. Знимки найкраше вдаються  до 11 години ранком.

     Знимати можна все, від городових соняшників подільських хуторів до квітучих царинок підгіря та карловатих жерепів карпатської полонини. Знимки звіринного світу вимагають доброї камери та зручного оператора-світливця. Не ви старчить тут стати перед табуном коней і «стрілити моментку». Деколи треба годинами притаїтися за кущем ліщини, щоб схопити дику ланю, яка сходить до Дністрового водопою, або добре пражитися на сонці, щоб підхопити сріблистого скельного лиса. Зате мистецька вартість таких знимок важиться навіть на міжнародніх виставках великою ціною. До знимок птах потрібні телеобективи, в найгіршому разі накладні сочки. На засідці найкраще задереві ти, при знимці вибрати найприродніший, хоча б дикий віддих звіряти та стріляти «гострою моменткою» (1/200 сч.). До ефектів кліматичних треба би зарахувати передовсім хмари, мряки, лискавки, схід та захід сонця тощо. Надходяча, або проминаюча буря теж прегарна тема до мистецької фотографії. Хмари вистудіювати можна денебудь. Із мряк найкращі гірські, після слоти, коли з безмежного білого моря, що дико клубиться й пливе виринають тільки щовбочки гір, дальше Дністрові, щодня ранком до 6-ої години і подільські вечірні, тихі, що з димом окутують сонне село. Хто спеціалізується в тому напрямі, може дійти у мистецькій краєвидній фотографії до блискучих осягів. Лискавки найкраще знимати нічю, коли в кромішній темряві можна створити обєктив і спокійно ждати на лискавку, хоча б навіть пів години. Схід, чи захід сонця дають прегарні ефекти спеціально з хмарками, хоча весь краєвид набирає з чисто технічних причин сильветкового характеру. Із наукової фотографії ця частина може найцікавіша та дозволяє на ріжні зовсім нові експерименти. 

(Докінчення буде)».