Час іде до Великодня і мимоволі задумуєшся, що б таке, окрім традиційного, приготувати. Баба (Ольга Франко) часто робила до цих свят фаршированого індика. Готувалася до цього заздалегідь – купувала індичат. Малі пташата були дуже цікавськими: витягували шиї, крутили голівками, то одним, то другим оком розглядаючи як ми “варили” лялькам зупку з піску в забавкових банячках. То була наша перша кулінарна школа. Ми збирали кривавник, який баба вимішувала з яйцем та годували цим індичат, щоб скоріше росли. За такого харчування пташата виростали і до весни перетворювались у злих монстрів.
Тепер вони виривались на подвір’я з бойовим криком, більше подібні на драконів з казки, ніж на свійських птахів. Їх вже не цікавили наші забавки, а тільки наші литки чи руки. Ми часом оборонялись завбачливо приготованою зброєю – патиком. Але частіше перелякано втікали за “оборонні мури” – до хати. Тепер баба годувала їх сама кашею з дерев’яної ложки. Бо так індики готувались до Великодня. Ми теж готувались, але був нюанс. Приготований до свят індик – зарум’янений, соковитий, начинений фаршем – відпочивав на тарелі, а ми знов могли спокійно бавитись у саду. Цілий індик – то страва для великої родини. Для меншої кращим є такий, який готувала моя мама Віра Франко: біле м’яско індика, відбите на тонкий пласт, з начинкою з печінки, закручене і запечене. Смачного!
Інгредієнти:
1 кг філе індика
100 г індичої печінки
25 г міґдалів
50 г тертих сухарів
20 г масла
4 яйця
приправи
Приготування:
Печінку підсмажити й дрібно порізати.
Додати посічені міґдали, сухарі, масло, яйця. Перемішати.
Насипати в начинку пів чайної ложки цукру та солі до смаку.
Філе індика розрізати посередині, але не до кінця, й відбити (має вийти тонкий пласт).
Натерти м’ясо спеціями (сіль, перець, сушений часник, паприка).
Викласти начинку, завернути м’ясо рулетом, скріпити зубочистками.
Покласти швом донизу, завернути у фольгу.
Пекти при температурі 200° 50 хвилин.
Відкрити фольгу й пекти ще 15 хвилин.
