«Нині» та «Тут»: рівненський проєкт, що документує сучасну українську культуру

Засновники медійної платформи Богдана Ткач та Артем Лаговський — про сповільнення часу, відсутність сценаріїв у подкастах та вихід за межі локальної бульбашки.

У добу безкінечного цифрового шуму та швидкого контенту справжньою розкішшю стає можливість сповільнитися й зазирнути вглиб. Саме таку місію бере на себе рівненська медійна платформа та громадська організація «Нині», заснована митцями Богданою Ткач та Артемом Лаговським. Вирісши з щирого бажання дослідити й зафіксувати творчий потенціал рідного міста, проєкт упевнено долає локальні межі, вибудовуючи живий та спонтанний культурний діалог між різними куточками України.

В ексклюзивному інтерв’ю команда «Нині» розповідає про філософію життя в моменті «тут і тепер», специфіку створення атмосферних відеоподкастів і глибоких аудіовізуальних досліджень. Чому вони відмовляються від попередньо заготовлених запитань для гостей, як через ретро-камеру та фотооб’єктив оприявнюються нові імена українського мистецтва та як підтримка Фундації ЗМІN допомогла локальній ініціативі перетворитися на помітний культурний голос — читайте у матеріалі.

Медійна платформа «Нині» виросла із взаємодії з Рівненщиною, але зараз впевнено виходить на загальноукраїнський рівень. Журнал KAMO також будується довкола непересічних українців та їхніх проєктів, тож наші місії надзвичайно співзвучні. Що для вас є тим головним маркером, за яким ви розумієте: «Ось ця людина — це наша історія, про неї має дізнатися країна»?

Варто розпочати з того, що співзасновниками медійної платформи «Нині» є митці з Рівного — Богдана Ткач та Артем Лаговський. Обираючи запрошених гостей, ми керуємося власними відчуттями: думаємо, кого нам самим було б цікаво слухати, хто, на наш погляд, потребує більшого висвітлення, уваги та звучання.

Цим проєктом ми великою мірою завдячуємо Фундації ЗМІN, яка першою повірила в нас і стала нашим партнером. Це окрилює, додає впевненості. Саме завдяки такій підтримці проєкт «Нині» зростає, вкорінюється й розвивається далі.

Якщо ви робите щось від серця — це завжди відчувається.

Назва вашої організації та подкасту «Нині» дублює відчуття моменту — про «зараз», про теперішність, спогади й плани. Чому для вас важливо фіксувати саме поточний стан речей і як змінилося сприйняття часу та його цінності у вашій команді за час існування проєкту?

Ми створили громадську організацію «Нині» у грудні 2024 року в Рівному. Богдана Ткач, яка взяла на себе роль ведучої подкасту, робить це з внутрішньої потреби, власної цікавості та бажання досліджувати своїх гостей. Саме завдяки цій простоті викладу думок, прагненню показати справжність, а не штучність, проєкт «Нині» набув свого характеру й шарму. Богдана фотографує кожного гостя, дивиться на нього крізь об’єктив і фіксує в кадрі його мистецтво. Ми вже маємо чималу колекцію чарівних портретів авторів та їхніх робіт.

Артем Лаговський, який має понад 10 років досвіду у відеовиробництві, вправно документує побачене й почуте. Його режисерське бачення формувалося роками — від перемоги у всеукраїнському конкурсі короткометражного кіно Французького культурного центру до багаторічної роботи в документалістиці, тележурналістиці та участі в різноманітних кінофестивалях. Саме це сформувало його тонке відчуття кадру й людини в ньому. Це також проявляється в олдскульних атмосферних вставках, знятих на ретрокамеру, — ще з часів юнацтва, коли Артем почав займатися скейтбордингом.

З початком повномасштабної війни відчуття часу для всіх змінилося, як і ставлення до смерті. Ми всі почали відчувати це значно гостріше. Фіксація стану речей тут і тепер стала особливо затребуваною. Адже життя під час війни чітко показало: усе довкола нас — минуще. Ту емоцію, той момент, ту хвилину вже не повернути, як і тих нас, якими ми були колись. «Нині» — це все, що в нас є: жити зараз, у цю мить. Чи є майбутнє у нас як у країни, на наш погляд, залежить від нас самих. Наші діалоги з гостями подкасту завжди будуються довкола запрошеної людини, дослідження її творчості та особистісного зростання. Наш герой ніколи не отримує список запитань до розмови заздалегідь — це завжди чистий аркуш і жива спонтанність. Ми щиро віримо, що нам вдається розкрити кожного й подарувати глядачеві відчуття справжньої присутності.

Взимку проєкту «Нині» виповниться два роки, але наші цінності залишаються незмінними: щирість, людиноцентричність, фіксація моменту «тут і тепер», ведення діалогу між містами, обмін досвідом та знайомство аудиторії з новими іменами з Рівного й усієї України. У час, коли так багато контенту створюється і споживається, ми хочемо привернути увагу глядача, сповільнити його, нагадати про прості буденні речі. Щоб він не переглядав рілс за рілсом, а вступав у відкритий діалог із собою: десь упізнав себе, замислився і про своє «нині» — яке воно. Це про цінність часу, простоту, розмову з мамою чи татом на кухні. Це про сміх. Це про біль. «Нині» — воно змінне.

Проєкт «Тут» — це глибоке аудіовізуальне дослідження про простір, наповнений людиною, і людину в цьому просторі. Завдяки чому простір стає місцем сили для ваших героїв — митців, культурних діячів, підприємців — і як вам вдається передати цю особливу атмосферу через кадр та звук?

Артем Лаговський — мультидисциплінарний митець, один із його медіумів — це відео. Богдана Ткач — художниця, яка працює з фотографією як основним медіумом. Завдяки баченню та відчуттю світу Артема ми споглядаємо через відеоісторію — простір, наповнений людиною. Богдана тут радше помічниця, комунікаційниця, друга помічна камера, око, слово. Звісно, це командна робота: це і оператор, і монтажер, і режисер, і звукорежисер, і музика, яку нам створював рівненський музикант Микола Лебедь. Здається, забагато «і», але саме так народжується відеопроєкт «Тут». Без команди неможливо побудувати відеоісторію, однієї голови однієї людини буде замало. Проте наразі команда активно працює саме над відеоподкастами «Нині». 

Ви розпочинали як локальний проєкт рівненських митців, а зараз розширюєте межі спілкування на всю Україну й за її межі. З якими найголовнішими викликами ви стикаєтеся як неприбуткова громадська організація при масштабуванні таких масштабних аудіовізуальних проєктів?

На нашу думку, ми ще не масштабний аудіовізуальний проєкт. І тут виникає питання: чи хочемо ми бути масштабним проєктом, чи взагалі мислимо такими категоріями? Вибудовування ком’юніті, спільне зростання, обмін досвідом… Масштабність часто асоціюється з масовістю, але саме в такій гонитві можна загубити себе, своє нутро. Тому ми нікуди не поспішаємо. Команда «Нині» — за довготривале вибудовування спільноти та спільне зростання.

Так, Артем і Богдана — це вся команда, яка стоїть за «Нині». Вони розпочинали з висвітлення талановитих постатей Рівного, створюючи подкасти без відеозображення. Серед перших героїв — художниця Інна Харчук, дизайнерка Олександра Корчевська-Цехош, художник Олександр Гурістюк, дизайнерка Іванка Бородіна та інші. Радимо ближче познайомитися з кожним із них через наші бесіди.

Згодом, розвиваючись і багато аналізуючи, ми усвідомили, що потребуємо діалогів з іншими містами. Одна річ — коли ви перебуваєте у своїй бульбашці, і зовсім інша — коли ці бульбашки змішуються між собою. Це в рази цікавіше й багатогранніше. Світ не починається і не закінчується Рівним. Здається, ніби кожне місто вариться у власному соку: Київ — як великий мегаполіс, Львів, Одеса — так само.

Коли ми тільки розпочинали й шукали партнерства та взаємопідтримки для нашого проєкту, локальні бізнеси Рівного нам відмовляли. Богдана ходила на знайомства, особисті зустрічі, презентації… Лише рівненська дизайн-агенція Habitat підтримала локальну подію в місті — презентацію книги «Стається і не перестає» Галини Крук. Згодом, до Дня міста Рівного, кафе «Невдома» на вулиці Симона Петлюри створило неймовірний торт для локальної дизайнерської події Олександри Корчевської-Цехош, і ми пригощали ним усіх гостей.

Дуже важливо пам’ятати, як ти починаєш, у яких умовах і хто відкритий до партнерства. У проєкті подкастів «Нині» нашими партнерами, як ми вже згадували, стала саме львівська Фундація ЗМІN. Завдяки їм ми багато вчимося, зростаємо, здобуваємо досвід, упевненість і знання. Хочемо висловити їм нашу щиру вдячність. Коли працюєш над таким людяним проєктом, надзвичайно важливо зустріти чуйних партнерів.

Кожен ваш ролик — це культурний обмін та знайомство з новими постатями. Чи є якась історія або герой з останніх зйомок, який перевернув ваше власне бачення або дав потужний імпульс не зупинятися далі?

Кожна розмова, кожен діалог, кожен гість — це окремий світ, настрій, трепет. Виокремити когось одного ми не можемо, з кожним гостем ми відкриваємо для себе нові усвідомлення або ж навпаки — бачимо спільне. Як і в успіхах та щасті, так і в проблемах та болю (смутку).

Які нові сенси, формати чи, можливо, нові географічні точки ви плануєте відкривати для свого глядача та слухача найближчим часом? Чого очікувати від «Нині» та «Тут» у майбутньому?

Дозволимо собі зазначити, що ваші запитання дуже грандіозні й масштабні як для нашого проєкту, тож ми трохи зніяковіли.

Світ українського мистецтва має чимало талантів, і саме на них зараз зосереджений наш фокус. Коли ви запрошуєте на розмову гостя, з яким досі немає жодного інтерв’ю чи публічного діалогу в соціальних мережах, як-от Андрія Аксютова, — це неймовірно, особливо в цифрову епоху. Ми ніби проливаємо світло, засвідчуємо цю розмову. Знайомимо наших глядачів з новими іменами — і це оприявлення викликає такий щем і лоскіт.

Бо як багато ми говоримо про одних і тих самих людей, не помічаючи інших — не менш обдарованих, які залишаються в тіні.

Авторка матеріялу: Оксана Куцик

Нехай українське мистецтво й слово шириться — поділися з тими, кому це близьке:

Facebook
Threads
Pinterest
Telegram

Вам також може бути цікаво:

«Українська конопляна тканина може стати символом сучасного текстилю», — заступниця директора Ma’Rijany Hemp Company

В інтерв’ю з Олександрою Фідкевич, заступницею директора Ma’Rijany Hemp Company, говоримо про відродження конопляної галузі, перспективи українського текстилю та те, чому саме зараз настав час знову звернути увагу на цей природний ресурс.

Read More »

Ми в соцмережах:

Пошук

Знайди найцікавіше за одним словом.