Ідея артпроєкту народилася з однієї пронизливої особистої розмови засновниці фонду «Допомогатор» Олени Черноволової з її сином під час підготовки презентації програми з безкоштовного біонічного протезування Regenerate Ukrainians
«Син допомагав мені з оформленням презентації, уважно подивився на фотографії ветеранів і сказав фразу, яка перевернула моє сприйняття: “Мамо, все дуже добре. Але чому фотографії такі сумні? Ці люди — вони ж красиві”. Тоді я вперше по-справжньому замислилася: чому ми звикли показувати наших військових виключно через травму? Адже це сучасні герої, які мають викликати не жаль, а щире захоплення», — розповідає Олена Черноволова.
«Тіло пам’ятає» — це також глибокий процес фототерапії. Під час зйомок в абсолютній студійній тиші, через взаємодію з камерою та світлом, до ветеранів повертається відчуття власної цінності та прийняття свого оновленого тіла. Кожен шрам на цих монументальних чорно-білих світлинах стає живою картою нашої свободи та свідченням того, що людина вистояла і не втратила себе.
Подія в Києві є стартом великої міжнародної місії. Після показу в Україні експозиція вирушить у європейське турне як акт культурної дипломатії, щоб мовою мистецтва нагадати світові: за кожною історією війни стоїть глибока особистість.
Експозиція складається з монументальних портретів та прямих, чесних думок ветеранів про сенси українського спротиву:
- Олексій Притула, ветеринарний лікар, ветеран 25-ї ОДШБр, поранений під час евакуації поранених:
«Я не бачу в собі якоїсь особливої сили. Проте бачу її в інших і це мене надихає. Немає якоїсь універсальної найголовнішої риси в людини. Але зараз — це небайдужість. А мрія моя — росія має перетворитись на скотомогильник. І якомога швидше».
- Олег Симороз, доброволець 112-ї бригади ТрО, правозахисник. Зазнав важкого поранення у Серебрянському лісництві (складна парна висока ампутація ніг, чисельні переломи кісток обличчя):
«Можна втратити частину тіла, але дуже важливо тримати дух. Сміливість — це вчинки. Можна 100 разів трястися від страху, але взяти і зробити. Діяти попри все. А головне в людині — честь. Людина честі є таке поняття. Для мене це найважливіше».
- Максим Губань, бойовий сапер, зазнав двох поранень на Донеччині, втратив око та ліву руку:
«Моя сила — це моя сім’я! Адже завдяки їм і заради них я можу бути собою — таким, який я є зараз. А сміливість — це коли ти не боїшся бути собою. Коли показуєш себе іншим — таким, який ти є».
- Алі Мамутов, ветеран, виконував завдання на Донецькому напрямку, поранений внаслідок влучання важкого дрона «Молнія»:
«Моя сила — моя родина, яка завжди і в усьому підтримує мене. А мрія — повернутися додому…».
Передуватиме відкриттю виставки закрита презентація для медіа, партнерів та дипломатів, яка відбудеться 27 червня в павільйоні «Київська троянда» (вул. М. Грушевського, 1В). Головною подією вечора стане демонстрація короткого документального фільму про створення проєкту «Тіло пам’ятає», який розкриє залаштунки зйомок та історію взаємодії авторів із ветеранами в студії.
- Період роботи: з 29 червня по 12 липня 2026 року
- Локація: м. Київ, ВДНГ (Проспект Академіка Глушкова, 1), павільйон №10
- Графік роботи: щодня з 11:00 до 20:00
- Вхід на виставку: абсолютно безкоштовний
